Знаю з вітром твої обійми
Знає їх і цей розбитий вокзал
Дні чекання такі повільні
Хвилини прощання розпачу шквал
І як відпустити твої тонкі пальці
Лишилося зовсім трохи і ти
Мене закрутила в осінньому вальсі
Я знову забув як без тебе іти…
Я знаю як нам сняться спільні сни
І сотні неможливих кілометрів
Дотягнемо до сонця до весни
Годинники знімемо скинем светри
Чи зафіксує пам'ять дотик твій
Таким самотнім місто ще не було
Зриваюся з дротів і голос мій
В автобусах холодних з вікон дує
Я знаю як нам снять ся спільні сни
Від диких ревнощів злечу з мостів
Схопити хочеться й не відпускати
Якби ж я точно знав що твій я твій
Якби ж я міг без тебе засинати
I know your embrace with the wind
Knows them and this broken station
The days of waiting are so slow
Minutes of farewell despair the squall
And how to let go your thin fingers
There is just a little bit of you
I swung in the autumn waltz
I again forgot how to go without you ...
I know how we are dreaming about common dreams
And hundreds of impossible kilometers
Let's reach the sun until spring
Clock will remove the sweat sweat
Will the memory fix your touch
There was no such lonely city
I break from the wires and my voice
In the buses of cold windows blows
I know how to get rid of our common dreams
From wild jealousy, I climb from the bridges
Grab and want to not let go
If I knew for sure that yours is yours
If I could sleep without you