Тече вода в синє море,
Та й не витікає;
Шука козак свою долю,
А долі немає.
Пішов козак світ за очі;
Грає синє море,
Грає серце козацькеє,
А думка говорить:
"Куди ти йдеш, не спитавшись?
На кого покинув
Батька, неньку старенькую,
Молоду дівчину?
На чужині не ті люде, –
Тяжко з ними жити!
Ні з ким буде поплакати,
Ні поговорити".
Сидить козак на тім боці, –
Грає синє море.
Думав, доля зустрінеться, –
Спіткалося горе.
А журавлі летять собі
Додому ключами.
Плаче козак – шляхи биті
Заросли тернами.
Water flows into the blue sea,
And it does not follow;
The Cossack is looking for his share,
And there is no destiny.
The Cossack went behind the eyes;
Plays the blue sea,
The Cossack heart is playing,
And the thought to say:
"Where are you going without asking?
To whom did he leave
Father, old nanny,
A young girl?
Not those people abroad -
It's hard to live with them!
No one will cry,
Don't talk. "
A Cossack is sitting on the other side, -
The blue sea is playing.
I thought fate would meet -
There was grief.
And cranes fly to themselves
Home keys.
The Cossack is crying - the roads are broken
Overgrown with thorns.