У цьому полі, синьому, як льон,
де тільки ти і ні душі навколо,
уздрів і скляк: блукало в тому полі
сто тіней, В полі синьому, як льон.
А в цілому полі синьому, як льон,
судилося тобі самому бути,
аби спізнати долі, як покути,
у цьому полі синьому, як льон.
Сто чорних тіней довжаться, ростуть
і вже, як ліс соснової малечі,
устріч рушають. Вдатися до втечі?
Стежину власну, наче дріт, згорнуть?
Ні. Вистояти. Вистояти. Ні —
стояти. Тільки тут. У цьому полі,
що наче льон. І власної неволі
спізнати тут, на рідній чужині.
У цьому полі, синьому, як льон,
супроти тебе — сто тебе супроти.
І кожен супротивник — у скорботі,
і кожен супротивник, заборон
Не знаючи, вергатиме прокльон,
твоєю самотою обгорілий.
Здичавів дух і не впізнає тіла
у цьому полі синьому, як льон.
In this field, blue, like flax
where only you and no soul around
Oven and glass: wandered in the field
One hundred shadows, In a blue box like flax.
And in general the field is blue like flax
was destined to be yourself
In order to learn fate, as a killing,
in this field blue like flax.
One hundred black shadows grow and grow
and already, like the forest of pine trees,
the shot is moving. To escape?
Your own path, like a wire, will bend?
No. Stand. Stand. No -
stand. Only here. In this field,
that's flair. And his own bondage
find out here in a native foreign country.
In this field, blue, like flax
against you - one hundred against you.
And every opponent is in grief
and every opponent, the prohibition
Without knowing, the cursed will fall,
yours alone burned.
The spirits do not recognize the body
in this field blue like flax.