А ти живеш собі десь там і зовсім не знаєш,
Як я без тебе тут помираю, як загниваю
Як потрохи з’їдає щоденна турбота, щоденна гризота
Як затягує мене чорне болото
Я забуватиму тебе повільно
Але, рано чи пізно, я викину тебе із серця
Небагато мине - і стану від тебе я вільним - більше не божевільним
А тим часом життя пронесеться
Ти отримуєш мої листи і складаєш у пачку
Хоч би раз прочитала - нехай і без інтересу
Я той дикий маньяк, що пише листи до своєї маньячки
І у кожному слові - констатація шоку, концентрація стресу
Я забуватиму тебе повільно
Але, рано чи пізно, я викину тебе із серця
Небагато мине - і стану від тебе я вільним - більше не божевільним
А тим часом життя пронесеться
And you live somewhere there and you do not know at all.
How am I dying here without you, how I rot
Every bit of everyday worries, everyday grizzlings
As the black swamp draws me
I'll forget you slowly
But sooner or later, I'll throw you out of my heart
A little bit - and I'll be free from you - no longer crazy
In the meantime, life will go away
You get my letters and put them in a pack
At least once read - even without interest
I'm the wild maniac who writes letters to his maniac
And in every word - a statement of shock, the concentration of stress
I'll forget you slowly
But sooner or later, I'll throw you out of my heart
A little bit - and I'll be free from you - no longer crazy
In the meantime, life will go away