Лети, моя думо, у тую хвилину,
Лети же скоріш, не барись.
Лети, моя думо, у тую хатину,
Де слухав я пісню колись.
У тій хатині жила там дівчина,
А може живе, то вклонись.
Скажи її слово болюче, як рана,
Що я вже не той, що колись.
Сумніє мій погляд і голос мій тихне,
Морщини покрили чоло.
Поволі в неволі сивіє мій волос,
А серце, мов терен, вросло.
Лети, моя думо, скажи хай не тужить,
Щоб гіркії сльози не лились.
Скажи хай не тужить і іншого любить,
Бо я вже не той, що колись.
Fly, my duma, in that minute,
Fly rather, do not bark.
Fly my duma in the hut,
Where I listened to the song ever.
In that hut there lived a girl,
Maybe he lives, then bow down.
Tell her word painful, like a wound,
That I am not the one that was once.
My opinion is sad and my silent voice is
Wrinkles covered the forehead.
Slowly in captivity gray hair my hair
And the heart, like thorns, grew.
Fly, my duma, tell me, do not be afraid,
To the bitter tears did not pour.
Say goodbye and love the other
Because I'm not the one that used to be.