Вічністю пахне від дітей
Дорогами забутими на край землі мчуся
Наш титанік на дно іде
Чи встигну заспівати про все і не зломлюся…
Скільки століть ще так мине
Зупинка за зупинкою, від тіла до тіла
Нас то нема то ми знову є
Лінія чорна на лінію білу
Ми різні й однакові
І кінцевими датами
Нас не розділиш – одна душа
Сміються галактики
Й від Луцька до Арктики
Крізь вулиці сонні дістала рука
І я проріс в цей світ…
Десь за спиною горять вогні
В тисячах пісень нас майже не зосталось
Титанік наш вже давно на дні
А дихалось як вільно і чисто як співалось…
Скільки води після нас стече
Скільки щирих усмішок розтане у небі,
Нас то нема то ми знову є
Ми вийшли та лишили незачинені двері..
Ми різні й однакові..
Вічністю пахне від дітей
Вітрило на північ за сяйвом полярним
Нас то нема то ми знову є
Хвилі до берега тіла прибивають…
Eternity smells from children
I am racing for the forgotten roads to the edge of the earth
Our Titanic goes to the bottom
Will I have time to sing about everything and will not break ...
How old will it last?
Stop by stop, from body to body
There is nothing we have to be there again
The line is black on the line of white
We are different and the same
And the end dates
We do not divide us - one soul
Laughing galaxies
And from Lutsk to the Arctic
Through the street, a sleepy hand came
And I have grown into this world ...
Somewhere behind the lights are lit.
In thousands of songs we almost did not stay
Our Titanic has long been on the bottom
And he breathed as freely and purely as he was singing ...
How much water is stacking after us
How many sincere smiles will melt in the sky?
There is nothing we have to be there again
We went out and left the unlocked door ..
We are different and the same ..
Eternity smells from children
Sail north to the glow of the polar
There is nothing we have to be there again
The waves are fed to the shore of the body ...