Розпускала осінь коси,
Позбирала сльози - роси,
Роздавала осінь ласку,
Про життя писала казку,
Як дощі змивали кров по душах людських,
Як Господь на конях їхав, а ми бігли за ним,
Як ділили владу грішні над святими, і ми
Були ким завгодно... Хтіли бути людьми...
Засип мене, Осінь, віршами, як листям,
Своїм сірим небом поцілуй мене в груди,
Я твоє дитя, я твоє намисто,
Я знаю, я вірю: все іще буде...
Молодість хотіла жити,
доля мала свої закони...
Зранку так хочеться пити...
Кличуть у небо дзвони...
Фея-осінь дарувала мрію й любов,
Відьма-осінь відбирала розум і кров,
А красуня-осінь танцювала в вікні,
А циганка-осінь нагадала мені...
Не руш мене, Осінь! Залиш у спокої!
Не клич мене, Осінь, в далі з собою!
Тікай скоріш, Осінь!.. Мене вже нема...
Бо вже крокує Зима...
Rozpuskala osіn mow,
Dropped slashes - Ros,
She created a caress,
About life wrote kazku,
Yak doschі smacked the hearths of people,
Yak Lord on horseback, and they beat him,
Yak dili or vlau grіshnі over the holy, i mi
Buli Kim zavgodno ... Htіli but people ...
Zasip mene, Osіn, virshami, yak leaves,
Your own heaven heavens me in the chest,
I am your child, I am yours,
I know, I vyryu: all bode ...
Young Hotla,
the share is small its law ...
Zranku so want to drink ...
Call the sky dvoni ...
Fairy-osіn davalavaya mrіyu th love,
Vidma-osіn vidbirala rozum and shelter,
And krasunya-osіn dance in vіknі,
And tsiganka-osіn foreclosed me ...
Do not rush me, Osіn! Zalish have peace!
Do not call me, Osin, in a distance with him!
Tikay skorish, Osіn! .. Mene vzhe nema ...
Bo vzhe croc Winter ...