Через мої окуляри
Я часто бачу, шо буде,
Шо буде з нами.
Такі окуляри!
Куда ми з вами живемо?
Хтось каже: нам то не треба,
"Кому это надо!"
І лишається ззаду...
Через мої окуляри
Всьо виглядає ясніше,
Ну зовсім, як правда,
І може навчити.
Може навчити хотіти,
Може навчити любити,
Любити платити,
Шоби потім цінити.
Наше життя, то мінне поле.
Куда не сунься – чужі навколо.
Надійся на себе – своїх може й не буде.
В нас є тільки ми – озимі люди!
І, шо тут саме цікаве:
Ти ж то їх маєш так самo,
Такі окуляри,
Візьми і вийми з футляру.
Наше життя, то мінне поле.
Куда не сунься – чужі навколо.
Надійся на себе – своїх може й не буде.
В нас є тільки ми – озимі люди!
Through my glasses
I often see what happens,
The show will be with us.
Such glasses!
Where do we live with you?
Someone says we don't need it,
"Who needs it!"
And left behind ...
Through my glasses
Everything looks clearer,
Well, quite as true,
And can teach.
May teach to want,
Can teach love,
To love to pay,
Shobi then appreciate.
Our life is a minefield.
Wherever you sleep - strangers around.
Hope for yourself - you may or may not be there.
We have only us - winter people!
And, what's interesting here:
You have them all the same,
These glasses,
Take and remove the case.
Our life is a minefield.
Wherever you sleep - strangers around.
Hope for yourself - you may or may not be there.
We have only us - winter people!