Сяду на вікно і подивлюся вниз
Покличу своїх голубів і так як колись
Напишу і відправлю з ними довгого листа
До всіх і до нікого і розкажу в ньому вам
Намалюю на папері дракончиків злих,
І буду з ними битися - один на один,
І замок побудую собі з мокрого піска,
І тільки той не зрозуміє,
Хто давно вже так не вміє.
Бо, ніби близько, але так далеко,
Я дуже хотів би знову бути маленьким.
Над нами, як не дивно, небо тільки одне.
Один раз всього жити - хтось придумав дурне.
Білет в один кінець нам заготований всім,
А було б дуже круто взяти і назад рванути.
Хоч то, ніби близько, але так далеко,
Я дуже хотів би знову бути маленьким...
Sit down on the window and look down
I will call my pigeons and as before
I will write and send with them a long letter
To all and to anybody and tell it in it to you
I draw on the paper the evil dragons
And I will fight with them - one by one,
And I will build a castle from a wet sand,
And only that one will not understand
Who for a long time already does not know how.
For as if close, but so far
I would very much like to be young again.
Above us, oddly enough, the sky is the only one.
One time to live - someone came up with a fool.
A ticket to one end is prepared for us all,
And it would be very cool to take and back to tear.
Though it's close, but so far
I really would like to be a little again ...