Ніч знає коли сонце встане,
Ніч зафарбовує блакить,
І вранці в небуття зникає,
Не в змозі затриматись ні на мить.
Їй треба йти, вона втікає,
Без зайвих, непотрібних фраз,
Вона занадто добре знає,
Як звучить прощальний джаз.
Практично магічна атмосфера,
Топить у собі нас, а потім,
По сценарію режисера,
На берег реальності викине нас.
Так мало часу нам з тобою,
Вже небо червоним обрієм кричить,
І серце окутане журбою,
Чекає на зустріч у будь-яку мить.
Сашко Чайковський, 2015 ©
Night knows when the sun will rise
The night paints blue
And in the morning it disappears into oblivion
Not able to hold on for a moment.
She needs to go, she runs away
No extra, unnecessary phrases,
She knows too well
How does farewell jazz sound?
Almost a magical atmosphere,
Drowns in us, and then
According to the script of the director,
On the shore of reality will throw us away.
So little time with us,
Already the sky cries out to the red horizon,
And the heart is shrouded with sorrow
Waiting for a meeting any moment.
Sasha Tchaikovsky, 2015 ©