Lyrics Проект ЖАДАНА - Що з того
Views
35
0 people consider the lyrics to be true
0 people consider the lyrics of the song incorrect
The lyrics of the song are provided for your reference Проект ЖАДАНА - Що з того, and also a translation of a song with a video or clip.
Я говорю: що з того, що нічого не зрозуміло?
Що з того, що знову доводиться все починати?
Кожна душа обживає собі якесь тіло,
і кожні двері ведуть до якоїсь кімнати.
Кожен простір повен своїми радіопередачами.
З кожного серця ростуть водорості й квіти.
І що з того, що вже тепер можна все передбачити?
Що з того, що ніколи не знаєш, як про це говорити?
Я ж проходив колись ці сутінки цілодобові,
я знаю як боротися з приступами й травмами.
Але й після цього в мене лишилось ще стільки любові,
що я міг би спинити чуму під міськими брамами.
Я ж знаю, як вигасає вогонь у жіночому голосі.
Я сам носив усю цю отруту в своїх кишенях.
Але навіть тепер в мене є ще стільки ніжності й злості,
що я міг би підіймати з могил повішених і прокажених.
Щоби вони йшли за мною золотими ночами –
втомлені клоуни, безборонні сновиди.
Тому що з того, що не знаєш із чого почати?
І що з того, що в нас із тобою нічого не вийде?
А вона слухає мене, легко погойдуючись.
Виходить кудись, потім повертається знову.
Мовчить, у всьому зі мною погоджуючись.
Усміхається, не вірячи жодному моєму слову.
Що з того, що знову доводиться все починати?
Кожна душа обживає собі якесь тіло,
і кожні двері ведуть до якоїсь кімнати.
Кожен простір повен своїми радіопередачами.
З кожного серця ростуть водорості й квіти.
І що з того, що вже тепер можна все передбачити?
Що з того, що ніколи не знаєш, як про це говорити?
Я ж проходив колись ці сутінки цілодобові,
я знаю як боротися з приступами й травмами.
Але й після цього в мене лишилось ще стільки любові,
що я міг би спинити чуму під міськими брамами.
Я ж знаю, як вигасає вогонь у жіночому голосі.
Я сам носив усю цю отруту в своїх кишенях.
Але навіть тепер в мене є ще стільки ніжності й злості,
що я міг би підіймати з могил повішених і прокажених.
Щоби вони йшли за мною золотими ночами –
втомлені клоуни, безборонні сновиди.
Тому що з того, що не знаєш із чого почати?
І що з того, що в нас із тобою нічого не вийде?
А вона слухає мене, легко погойдуючись.
Виходить кудись, потім повертається знову.
Мовчить, у всьому зі мною погоджуючись.
Усміхається, не вірячи жодному моєму слову.
Я говорю: из того, что ничего не понятно?
Что с того, что снова приходится все начинать?
Каждая душа обживает себе какое-то тело,
и каждую дверь ведут к какой-то комнаты.
Каждый пространство полный своими радиопередачами.
С каждого сердца растут водоросли и цветы.
И что с того, что уже сейчас можно все предусмотреть?
Что с того, что никогда не знаешь, как об этом говорить?
Я проходил когда-то эти сумерки круглосуточные,
я знаю как бороться с приступами и травмами.
Но и после этого у меня осталось еще столько любви,
что я мог бы остановить чуму под городскими воротами.
Я знаю, как затухает огонь в женском голосе.
Я сам носил всю эту отраву в своих карманах.
Но даже теперь у меня есть еще столько нежности и злости,
что я мог бы поднимать из могил повешенных и прокаженных.
Чтобы они шли за мной золотыми ночам -
уставшие клоуны, беззащитные лунатики.
Потому что с того, что не знаешь с чего начать?
И что с того, что у нас с тобой ничего не получится?
А она слушает меня, легко покачиваясь.
Получается куда-то, потом возвращается вновь.
Молчит, во всем со мной соглашаясь.
Улыбается, не веря ни единому моему слову.
Что с того, что снова приходится все начинать?
Каждая душа обживает себе какое-то тело,
и каждую дверь ведут к какой-то комнаты.
Каждый пространство полный своими радиопередачами.
С каждого сердца растут водоросли и цветы.
И что с того, что уже сейчас можно все предусмотреть?
Что с того, что никогда не знаешь, как об этом говорить?
Я проходил когда-то эти сумерки круглосуточные,
я знаю как бороться с приступами и травмами.
Но и после этого у меня осталось еще столько любви,
что я мог бы остановить чуму под городскими воротами.
Я знаю, как затухает огонь в женском голосе.
Я сам носил всю эту отраву в своих карманах.
Но даже теперь у меня есть еще столько нежности и злости,
что я мог бы поднимать из могил повешенных и прокаженных.
Чтобы они шли за мной золотыми ночам -
уставшие клоуны, беззащитные лунатики.
Потому что с того, что не знаешь с чего начать?
И что с того, что у нас с тобой ничего не получится?
А она слушает меня, легко покачиваясь.
Получается куда-то, потом возвращается вновь.
Молчит, во всем со мной соглашаясь.
Улыбается, не веря ни единому моему слову.