О мати, закута в кайдани,
Чи чуєш ти брязкіт кайдан?
Як нарід скатований плаче,
Ох скільки терпіння і ран.
Чи чуєш ти, друже-юначе,
По тюрмах той брязкіт кайдан?
Нам сором, що звуть нас рабами.
Ох скільки терпіння і ран.
Чи бачиш – Дніпро висихає,
Пороги шуміти стають.
Зозулі по древах сідають,
Україні долю кують.
Чи бачиш – Карпати сумують,
Дивлячись на горе синів.
А вітер тихенько по полю
Розносить мій жалібний спів.
Чи бачиш – жита похилились,
Ти сіяв – воно не твоє.
Ти мучивсь щодня і щоночі,
А ворог із нього жиє.
Бої ми дивились малими,
І в серці казали собі:
– Для тебе живем, Україно,
Щоб волю здобути тобі.
Oh mother, zakut in kaidani,
Chi chuєsh ti bryazkіt kaydan?
Yak narid rolls weeping,
Oh skіlki patіnnya і wounds.
Chi choo ti, friend
In the prisons of that bryazkіt kaydan?
We litter, scho call us slaves.
Oh skіlki patіnnya і wounds.
Chi bachish - Dnipro visiha,
Thresholds of noise.
Zozuli on the trees sidayut,
Ukrainian share forge.
Chi bachish - Carpathi fuss,
Marvel at Mount Blue.
A quiet on the field
To carry my complaint.
Chi bachish - life is abducted,
Ti siev - not yours.
Thou tormenting the day and the night,
And the hell of a new life.
Boei marveled at Malimi,
I in my heart showed the following:
- We live for you, Ukraine,
Schob will zdobuti tobi.