Lyrics Поводир - Б'ють пороги
Views
81
0 people consider the lyrics to be true
0 people consider the lyrics of the song incorrect
The lyrics of the song are provided for your reference Поводир - Б'ють пороги, and also a translation of a song with a video or clip.
Б'ють пороги; місяць сходить,
Як і перше сходив...
Нема Січі, пропав і той,
Хто всім верховодив!
Нема Січі; очерети
У Дніпра питають:
«Де то наші діти ділись,
Де вони гуляють?»
Чайка скиглить літаючи,
Мов за дітьми плаче;
Сонце гріє, вітер віє
На степу козачім.
На тім степу скрізь могили
Стоять та сумують;
Питаються у буйного:
«Де наші панують?
Де панують, бенкетують?
Де ви забарились?
Вернітеся! дивітеся —
Жита похилились,
Де паслися ваші коні,
Де тирса шуміла,
Де кров ляха, татарина
Морем червоніла —
Вернітеся!» — «Не вернуться!
Заграло, сказало
Синє море.— Не вернуться,
Навіки пропали!»
Правда, море, правда, синє!
Такая їх доля:
Не вернуться сподівані,
Не вернеться воля,
Не вернуться запорожці,
Не встануть гетьмани,
Не покриють Україну
Червоні жупани!
Обідрана, сиротою
Понад Дніпром плаче;
Тяжко-важко сиротині,
А ніхто не бачить...
Тілько ворог, щ.о сміється...
Смійся, лютий враже!
Та не дуже, бо все гине,—
Слава не поляже;
Не поляже, а розкаже,
Що діялось в світі,
Чия правда, чия кривда
І чиї ми діти.
Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине...
От де, люде, наша слава,
Слава України!
Без золота, без каменю,
Без хитрої мови,
А голосна та правдива,
Як господа слово.
Чи так, батьку отамане?
Чи правду співаю?
Ех, якби-то!.. Та що й казать?
Кебети не маю.
А до того — Московщина,
Кругом чужі люде.
«Не потурай»,— може, скажеш,
Та що з того буде?
Насміються на псалом той,
Що виллю сльозами;
Насміються... Тяжко, батьку,
Жити з ворогами!
Поборовся б і я, може,
Якби малось сили;
Заспівав би,— був голосок,
Та позички з'їли.
Отаке-то лихо тяжке,
Батьку ти мій, друже!
Блуджу в снігах та сам собі:
«Ой не шуми, луже!»
Не втну більше. А ти, батьку,
Як сам здоров знаєш;
Тебе люде поважають,
Добрий голос маєш;
Співай же їм, мій голубе,
Про Січ, про могили,
Коли яку насипали,
Кого положили.
Про старину, про те диво,
Що було, минуло —
Утни, батьку, щоб нехотя
На ввесь світ почули,
Що діялось в Україні,
За що погибала,
За що слава козацькая
На всім світі стала!
Утни, батьку, орле сизий!
Нехай я заплачу,
Нехай свою Україну
Я ще раз побачу,
Нехай ще раз послухаю,
Як те море грає,
Як дівчина під вербою
Гриця заспіває.
Нехай ще раз усміхнеться
Серце на чужині,
Поки ляже в чужу землю,
В чужій домовині.
Б'ють Пороги Місяць сходить як і перше сходив
Нема Січі пропав і той що всім верховодив
Нема Січі Очерети у Дніпра питають
Де ж то наші Діти ділись де вони гуляють |(2)
Не вернуцця Запорожці не встануть Гетьмани
Не покриють Україну червоні жупани
Тільки ворог щось смієцця
Смійся лютий враже
Та не дуже бо все гине
Слава не поляже
Не поляже а розкаже
Що діялось в світі
Чия Правда чия кривда
І чиї ми діти
Наша Дума — Наша Пісня не вмре не загине
Он де Люде Наша Слава Слава України
Без золота без каменю без хитрої мови
А Голосна та Правдива як Господа Cлово
Як і перше сходив...
Нема Січі, пропав і той,
Хто всім верховодив!
Нема Січі; очерети
У Дніпра питають:
«Де то наші діти ділись,
Де вони гуляють?»
Чайка скиглить літаючи,
Мов за дітьми плаче;
Сонце гріє, вітер віє
На степу козачім.
На тім степу скрізь могили
Стоять та сумують;
Питаються у буйного:
«Де наші панують?
Де панують, бенкетують?
Де ви забарились?
Вернітеся! дивітеся —
Жита похилились,
Де паслися ваші коні,
Де тирса шуміла,
Де кров ляха, татарина
Морем червоніла —
Вернітеся!» — «Не вернуться!
Заграло, сказало
Синє море.— Не вернуться,
Навіки пропали!»
Правда, море, правда, синє!
Такая їх доля:
Не вернуться сподівані,
Не вернеться воля,
Не вернуться запорожці,
Не встануть гетьмани,
Не покриють Україну
Червоні жупани!
Обідрана, сиротою
Понад Дніпром плаче;
Тяжко-важко сиротині,
А ніхто не бачить...
Тілько ворог, щ.о сміється...
Смійся, лютий враже!
Та не дуже, бо все гине,—
Слава не поляже;
Не поляже, а розкаже,
Що діялось в світі,
Чия правда, чия кривда
І чиї ми діти.
Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине...
От де, люде, наша слава,
Слава України!
Без золота, без каменю,
Без хитрої мови,
А голосна та правдива,
Як господа слово.
Чи так, батьку отамане?
Чи правду співаю?
Ех, якби-то!.. Та що й казать?
Кебети не маю.
А до того — Московщина,
Кругом чужі люде.
«Не потурай»,— може, скажеш,
Та що з того буде?
Насміються на псалом той,
Що виллю сльозами;
Насміються... Тяжко, батьку,
Жити з ворогами!
Поборовся б і я, може,
Якби малось сили;
Заспівав би,— був голосок,
Та позички з'їли.
Отаке-то лихо тяжке,
Батьку ти мій, друже!
Блуджу в снігах та сам собі:
«Ой не шуми, луже!»
Не втну більше. А ти, батьку,
Як сам здоров знаєш;
Тебе люде поважають,
Добрий голос маєш;
Співай же їм, мій голубе,
Про Січ, про могили,
Коли яку насипали,
Кого положили.
Про старину, про те диво,
Що було, минуло —
Утни, батьку, щоб нехотя
На ввесь світ почули,
Що діялось в Україні,
За що погибала,
За що слава козацькая
На всім світі стала!
Утни, батьку, орле сизий!
Нехай я заплачу,
Нехай свою Україну
Я ще раз побачу,
Нехай ще раз послухаю,
Як те море грає,
Як дівчина під вербою
Гриця заспіває.
Нехай ще раз усміхнеться
Серце на чужині,
Поки ляже в чужу землю,
В чужій домовині.
Б'ють Пороги Місяць сходить як і перше сходив
Нема Січі пропав і той що всім верховодив
Нема Січі Очерети у Дніпра питають
Де ж то наші Діти ділись де вони гуляють |(2)
Не вернуцця Запорожці не встануть Гетьмани
Не покриють Україну червоні жупани
Тільки ворог щось смієцця
Смійся лютий враже
Та не дуже бо все гине
Слава не поляже
Не поляже а розкаже
Що діялось в світі
Чия Правда чия кривда
І чиї ми діти
Наша Дума — Наша Пісня не вмре не загине
Он де Люде Наша Слава Слава України
Без золота без каменю без хитрої мови
А Голосна та Правдива як Господа Cлово
Бьют пороги; месяц сходит,
Как и первое сходил ...
Нету Сечи, пропал и тот,
Кто всем верховодил!
Нету Сечи; камыши
В Днепра спрашивают:
«Где то наши дети делись,
Где они гуляют? »
Чайка скулит летая,
Как за детьми плачет;
Солнце греет, ветер веет
В степи казачьи.
На том степи везде могилы
Стоят и скучают;
Спрашивают в буйного:
«Где наши царят?
Где господствуют, пируют?
Где вы замешкались?
Вернитеся! дивитеся -
Ржи склонились,
Где паслись ваши лошади,
Где опилки шумела,
Где кровь ляха, татарина
Морем краснела -
Вернитеся » - «Не вернуться!
Заиграло, сказал
Синее море.- Не вернутся,
Навеки пропали »
Правда, море, правда, синее!
Такая их судьба:
Не вернутся ожидаемые,
Не вернется воля,
Не вернутся запорожцы,
Не восстанут гетманы,
Не покроют Украины
Красные скины!
Ободранная, сиротой
Над Днепром плачет;
Тяжело сироты,
А никто не видит ...
Только враг, щ.о смеется ...
Смейся, февраль враг!
И не очень, потому что все гибнет, -
Слава не ляжет;
Не ляжет, а расскажет,
Что происходило в мире,
Кто прав, чья обида
И чьи мы дети.
Наша дума, наша песня
Не умрет, не погибнет ...
Вот где, люди, наша слава,
Слава Украине!
Без золота, без камня,
Без хитрой языка,
А громкая и правдивая,
Как господа слово.
Так, отец атаман?
Правду пою?
Эх, если б то! .. Да что и говорить?
Поумнее нет.
А до того - Московия,
Кругом чужие люди.
«Не потакай», - может, скажешь,
И что из этого получится?
Посмеются на псалом тот,
Изолью слезами;
Посмеются ... Тяжело, отец,
Жить с врагами
Поборолся бы и я, может,
Если бы имелось силы;
Спел бы, - был голос,
И ссуды съели.
Так-то беда тяжелое,
Отец ты мой, друг!
Блужу в снегах и сам себе:
«Ой не шуми, луже»
НЕ пойму больше. А ты, отец,
Как сам здоровья знаешь
Тебя люди уважают,
Добрый голос должен;
Пой же им, голубчик,
О Сечи, о могилах,
Когда которую насыпали,
Кого положили.
О старину, о том чудо,
Что было, прошло -
Выкинь, отец, чтобы нехотя
На весь мир услышали,
Что происходило в Украине,
За что погибали,
За что слава казацкая
На свете стала!
Выкинь, отец, орле сизый!
Пусть я заплачу,
Пусть свою Украины
Я еще раз увижу,
Пусть еще раз послушаю,
Как то море играет,
Как девушка под ивой
Григория запоет.
Пусть еще раз улыбнется
Сердце на чужбине,
Пока ляжет в чужую землю,
В чужой могиле.
Бьют Пороги Луна восходит как и первое сходил
Нету Сечи пропал и тот что всем верховодил
Нету Сечи Камыши у Днепра спрашивают
Где-то наши дети делись они гуляют | (2)
НЕ вернуцця Запорожцы не встают Гетьманы
Не покроют Украину красные скины
Только враг то смиецця
Смейся февраля враг
Но не очень потому что все гибнет
Слава не ляжет
Не ляжет а расскажет
Что происходило в мире
Чья Правда чья ложь
И чьи мы дети
Наша Дума - наша Песня не умрет не умрет
Вон Люде Наша Слава Слава Украине
Без золота без камня без хитрой языка
А Громкая и Правдивая как Господа Cлово
Как и первое сходил ...
Нету Сечи, пропал и тот,
Кто всем верховодил!
Нету Сечи; камыши
В Днепра спрашивают:
«Где то наши дети делись,
Где они гуляют? »
Чайка скулит летая,
Как за детьми плачет;
Солнце греет, ветер веет
В степи казачьи.
На том степи везде могилы
Стоят и скучают;
Спрашивают в буйного:
«Где наши царят?
Где господствуют, пируют?
Где вы замешкались?
Вернитеся! дивитеся -
Ржи склонились,
Где паслись ваши лошади,
Где опилки шумела,
Где кровь ляха, татарина
Морем краснела -
Вернитеся » - «Не вернуться!
Заиграло, сказал
Синее море.- Не вернутся,
Навеки пропали »
Правда, море, правда, синее!
Такая их судьба:
Не вернутся ожидаемые,
Не вернется воля,
Не вернутся запорожцы,
Не восстанут гетманы,
Не покроют Украины
Красные скины!
Ободранная, сиротой
Над Днепром плачет;
Тяжело сироты,
А никто не видит ...
Только враг, щ.о смеется ...
Смейся, февраль враг!
И не очень, потому что все гибнет, -
Слава не ляжет;
Не ляжет, а расскажет,
Что происходило в мире,
Кто прав, чья обида
И чьи мы дети.
Наша дума, наша песня
Не умрет, не погибнет ...
Вот где, люди, наша слава,
Слава Украине!
Без золота, без камня,
Без хитрой языка,
А громкая и правдивая,
Как господа слово.
Так, отец атаман?
Правду пою?
Эх, если б то! .. Да что и говорить?
Поумнее нет.
А до того - Московия,
Кругом чужие люди.
«Не потакай», - может, скажешь,
И что из этого получится?
Посмеются на псалом тот,
Изолью слезами;
Посмеются ... Тяжело, отец,
Жить с врагами
Поборолся бы и я, может,
Если бы имелось силы;
Спел бы, - был голос,
И ссуды съели.
Так-то беда тяжелое,
Отец ты мой, друг!
Блужу в снегах и сам себе:
«Ой не шуми, луже»
НЕ пойму больше. А ты, отец,
Как сам здоровья знаешь
Тебя люди уважают,
Добрый голос должен;
Пой же им, голубчик,
О Сечи, о могилах,
Когда которую насыпали,
Кого положили.
О старину, о том чудо,
Что было, прошло -
Выкинь, отец, чтобы нехотя
На весь мир услышали,
Что происходило в Украине,
За что погибали,
За что слава казацкая
На свете стала!
Выкинь, отец, орле сизый!
Пусть я заплачу,
Пусть свою Украины
Я еще раз увижу,
Пусть еще раз послушаю,
Как то море играет,
Как девушка под ивой
Григория запоет.
Пусть еще раз улыбнется
Сердце на чужбине,
Пока ляжет в чужую землю,
В чужой могиле.
Бьют Пороги Луна восходит как и первое сходил
Нету Сечи пропал и тот что всем верховодил
Нету Сечи Камыши у Днепра спрашивают
Где-то наши дети делись они гуляют | (2)
НЕ вернуцця Запорожцы не встают Гетьманы
Не покроют Украину красные скины
Только враг то смиецця
Смейся февраля враг
Но не очень потому что все гибнет
Слава не ляжет
Не ляжет а расскажет
Что происходило в мире
Чья Правда чья ложь
И чьи мы дети
Наша Дума - наша Песня не умрет не умрет
Вон Люде Наша Слава Слава Украине
Без золота без камня без хитрой языка
А Громкая и Правдивая как Господа Cлово