Віють вітри, віють буйні,
Аж дерева гнуться,
Ой як болить моє серце,
А сльзи не ллються.
Трачу літа в лютім горі
І кінця не бачу.
Тільки тоді і полегша, Як нишком поплачу.
Не поправлять сльози щастя,
Серцю легше буде,
Хто щасливим був часочок,
По смерті не забуде...
Єсть же люди, що і моїй
Завидують долі,
Чи щаслива та билинка,
Що росте на полі?
Що на полі, що на пісках,
Без роси, на сонці?
Тяжко жити без милого
І в своїй сторонці!
Де ти, милий, чорнобривий?
Де ти? Озовися!
Як я, бідна, тут горюю,
Прийди подивися.
Полетіла б я до тебе,
Та крилець не маю,
Щоб побачив, як без тебе
З горя висихаю.
До кого я пригорнуся,
І хто пригoлубить,
Коли тепер того нема,
Який мене любить? ?
The winds are blowing, the winds are violent,
As the trees bend down
Oh how my heart is hurt
And the cops do not pour.
I cry summer in the mountains of February
And I do not see the end.
Only then and easier, As a crazy cry.
Do not correct tears of happiness
Heart will be easier
Who was happy for a moment
Do not forget about death ...
There are people like me
Envy of fate
Is it happy and the donkey
What grows on the field?
What's in the field, on the sands
Without dew, in the sun?
Hard to live without cute
And in his party!
Where are you, dear, blackmailed?
Where are you? Get back!
Like me, poor, I'm sorry here
Come see me
I would fly to you
I do not have a wicket
To see you without you
I'm drying out of sorrow.
To whom I will bend
And who will cut off
If this is not the case now
Who loves me ?