У скляних саркофагах впокоєні квіти,
Плаче осінь у світло свічок.
Я тебе заховаю від зимового вітру, у серце своє
І закрию замок.
У скляних саркофагах заховане сонце,
Плачуть скрипка і небо удвох.
Я тебе заховаю від ока лихого, у серце своє
І закрию замок.
У скляних саркофагах вмирає минуле,
Вже в минулому кожен твій крок.
Хоч тебе я сховав від чужої дороги, у серце своє
І закрив на замок.
У скляних саркофагах заховане літо,
Не сумую, хоч ти і пішла.
Я тебе заховав від цілого світу у серце своє,
Ти ж себе не знайшла.
В стеклянном саркофаге цветки населяются,
Крики осень в светлых свечах.
Я прячу тебя от зимнего ветра, в моем сердце
И закрыть замок.
В стеклянном саркофаге скрытого солнца,
Плача скрипка и небо вместе.
Я прячу тебя от глаза зла, в моем сердце
И закрыть замок.
В стеклянном саркофаге умирает мимо,
Уже в прошлом каждый шаг твой.
Хотя я спрятал от чужой дороги, в моем сердце
И закрыт до замка.
В стеклянном саркофаге скрыто летом,
Не пропустите, хотя вы пошли.
Я спрятал тебя от всего мира в моем сердце,
Я не нашел себя.