Одною мовою одвік всі люди плачуть.
Одною мовою сміється всенький світ.
Та як любов і гнів улити в спів гарячий?
Лиш рідна мова дасть тобі на те одвіт.
Приспів:
Коли ж уже не плачеш ти і не смієшся,
Оглухнув серцем, не радієш, не болиш,
Тоді з землею наодинці зостанешся,
Знов мовою одною, рідною мовчиш. (останні 2 рядки – 2)
Одною мовою смієшся і плачеш мовою одною,
Коли дитя уві сні твоє ім’я назве.
Та сум чи радість згасиш за наказом
Лиш мови рідної, що у душі живе.
Приспів
Одною мовою одвік всі люди плачуть.
Одною мовою сміється всенький світ.
Та як любов і гнів улити в спів гарячий?
Лиш рідна мова дасть тобі на те одвіт. (2)
На одном языке издавна все люди плачут.
На одном языке смеется весь свет.
И как любовь и гнев влить в пение горячий?
Только родной язык дал тебе то одвит.
припев:
Когда и уже не плачешь ты и не смеешься,
Оглох сердце, не радио, не болиш,
Тогда с землей один останешься,
Опять языком другой, родной молчишь. (Последние 2 строчки - 2)
На одном языке смеешься и плачешь языком другой,
Когда ребенок во сне твое имя назовет.
И сумм или радость потушишь по приказу
Только языка родного, что в душе живет.
припев
На одном языке издавна все люди плачут.
На одном языке смеется весь свет.
И как любовь и гнев влить в пение горячий?
Только родной язык дал тебе то одвит. (2)