Я тихо поставалю по вітру вівтрило
і тихо відчалю
А ти, моя мила, а ти, моя мила, забереш у ріку всі печалі, залоскочеш.
Попровадиш мій човен далеко-далеко,
розплетеш у воді своє своє синє волосся,
торкнутися днів, торкнутися рук,
розхристана совість ледь одягнена й боса.
Будуєш свій храм, будуєш свій дім,
кидаєш в вогонь все що може згоріти,
кохана моя, дощова літня ніч,
грози твої так високо над світом.
Меня тихо помещаю в ветровой труд
И я буду тихо
И ты, моя возлюбленная, и ты, моя возлюбленная, уберешь всю грусть в реке, ты пойдешь.
Ты будешь проезжать мою лодку далеко и прочь,
Поясни свои голубые волосы в воде,
Прикоснись к дням, коснись твоих рук,
Ржавая совесть едва одета и босс.
Вы строите свой храм, строите свой дом,
Бросить в огонь все, что может сгореть,
Моя любимая, дождливая летняя ночь,
Ваши грозы настолько высоки над миром.