Над степом, де гуляє вихор,
Одним-одна борюся з вітром,
Коли поклони б'ють жнива
І плаче жалібно трава.
Злечу у чорну яму ночі
І гляну вітру прямо в очі,
Його перебороти хочу
Я — горда птаха степова!
Холодний вітер в землю б'ється,
Неначе з мене він сміється,
Питає знов: «Ти ще жива?
Чи не стомилася бува?»
В нестримний клич зібравши сили,
Знов обірвусь, натужив крила,
В шалену бурю, в пильну зливу
Я — сильна птаха степова!
Іржаве небо сутеніє,
Розп'ятий болем степ німіє
Колосся вітер не зрива,
Пісень зухвалих не співа.
Немає щастя у спокою
І знов жадаю я двобою,
Бо з вітром однієї крові
Я — вільна птаха степова.
Above the steppe, where the whirlwind walks
One-one struggling with the wind
When the bows beat the harvest
And the grass curses mournfully.
I climb into the black pit of the night
And I watch the wind straight into my eyes
I want to overcome it
I am a proud steppe bird!
Cold wind strikes in the ground
Like he laughs at me
Asked again: "Are you still alive?
Are not you tired? "
In an unrestrained call to gather strength,
Once again I will break, I have tightened my wings
In a crazy storm, in a dusty shower
I am a strong bird of the steppe!
Rusty sky is pigeon
The stepped dull crippled pain
The wind is not breaking
Sonorous songs do not sing.
There is no happiness in calm
And again I want to fight
Because with the wind one blood
I am a free steppe bird.