Вірш Олени Теліги "Танго"
І знов з’єднались в одну оману, —
О дивне танго, — і сум, і пристрасть;
Пливу на хвилях твого туману,
Згубила керму, спалила пристань.
І б’ється серце, і гнеться тіло
В твоїм повільнім і п’янім вирі;
Блакитне сонце мені світило,
А буде чорне, а може й сіре!
Чекає прірва на кожнім схилі,
Та сум і пристрасть манять, мов п’яну,
Пливти все далі, віддавшись хвилі, —
Зрадливе танґо, — твого туману.
Та потім вранці, під перший промінь,
Мені не пристрасть туманна сниться —
Зоріє ясно в чаду і втомі,
О світла ніжність, твоя криниця.
Вірш Олени Теліги "Танго"
І znov dashed into one Oman, -
About the divan of tango, - і sum, і attach;
Plyuv on khvilami your mist,
I killed kerma, burned down the pier.
І b’є to be heart, and to be beaten
In your povіlnіm і p’yanіm viri;
Blakitne svetmeni svetilo,
And you will be black, and may be sire!
Checks є pr_rva kozhіm shhіі,
That sum and predilection, mov p’yanu,
Plity all far away, having passed through the two, -
Zdradlivo tane, - your fog.
That potim vrantsі, pіd first promin,
Meni not addicted to foggy dream -
Zorіє is clear in the child of the і vtomі,
About svitla nіzhnіst, your krinitsya.