Ми з тобов стояли тай на полонині,
Де тепер мандруєш, що сама я нині?
З ким рахуєш зорі з вечора до ранку?
Лиш твої мя очі сняться до світанку.
Ой, Андрійку, куди ж то я дивилась,
Що твоє кохання до мене забарилось?
Квіти я збирала та й плела віночок,
Скільки не гукала, не прийшов в садочок,
Тоді свій віночок в річці окропила,
На стрункій березі я його почепила.
Ой, Андрійку, де ж були мої очі,
Що твоє серденько не чекає ночі?
Як ти будеш їхать конем по дорозі,
Серденько, побачиш ти мене у тривозі.
Повертай ти коня, коня вороного,
Бо на всьому світі люблю тя одного.
Ой, Андрійку, де ж були мої очі,
Що твоє серденько до другої хоче?
Ой, Андрійку, куди ж то я дивилась,
Що твоє кохання до мене забарилось?
Ой, Андрійку, ой...
We stood at the toboggan in the valleys
Where do you travel now that I am now?
Who do you count the dawn from evening to morning?
Only your eyes will be starved until dawn.
Oh, Andrew, where did I watch
What was your love for me?
I picked up the flowers and wove the coriander,
How many did not cry, did not come to the garden,
Then he sprinkled his corolla in the river,
On a flat shore, I hug it.
Oh, Andrew, where were my eyes
What your heart does not wait for night?
How will you go horse on the road?
Honey, you see me in anxiety.
You turn the horse, the horse of the crow
Because all over the world I love one's friend.
Oh, Andrew, where were my eyes
What does your heart want another?
Oh, Andrew, where did I watch
What was your love for me?
Oh, Andrew, oh ...