Я прив'язаний, Львове, до тебе, неначе трамвай,
у який добровільно запряжені леви з сумними очима.
Тільки рейками рук ти мене не тримай, не тримай;
краще ти в моїх споминах, Львове, подовше затримайсь.
Приспів:
Пройде триста віків, поміняються триста плакатів,
триста левів помре, та залишиться хоч би один;
і цей Замок Високий як стояв, так і буде стояти,
і Франко як ходив, так по Львову і буде ходить.
Ще не раз посміхнеться заплакана юна трава,
коли буде асфальт піднімати своїми плечима.
Я закоханий в коней, та сам я неначе трамвай,
у який добровільно запряжені леви з сумними очима.
Приспів.
I’m loyal, Lviv, before you, the night tram,
in a yankee levy with a sum of ochima.
Tilki with rails of hands do not trim, do not trim;
more beautifully in my spominy, Lviv, get a little lower.
Pripіv:
Pass three hundred vikiv, remember three hundred posters,
three hundred levіv die, she wants to get rid of a bi one;
i Tsey Castle High yak standing, so i stand,
I Franco yak walking, so in Lviv I will walk.
More than once you laugh, the grass is wept,
if there is asphalt pіdnіmati your shoulder.
I'm riding horses, that I myself do not tram
in a yankee levy with a sum of ochima.
Pripіv.