Lyrics Олександр Олесь - Лебідь
Views
18
0 people consider the lyrics to be true
0 people consider the lyrics of the song incorrect
The lyrics of the song are provided for your reference Олександр Олесь - Лебідь, and also a translation of a song with a video or clip.
ЛЕБІДЬ
На болоті спала зграя лебедина.
Вічна ніч чорніла, і стояв туман…
Спало все навколо, тільки білий лебідь
Тихо-тихо сходив кров'ю своїх ран.
І співав він пісню, пісню лебедину,
Про озера сині, про красу степів,
Про велике сонце, про вітри і хмари,
І далеко нісся лебединий спів.
Кликав він проснутись, розгорнути крила,
Полетіти небом в золоті краї…
Тихо-мирно спала зграя лебедина,
І даремно лебідь звав, будив її.
І коли він вгледів, що брати не чують,
Що навік до себе прикував їх став, —
Закричав від муки, вдарився об камінь,
Зранив собі груди, крила поламав.
Чорна ніч чорніла, не світало вранці,
Ввечері далекий захід не палав…
Тихо зграя спала, тихо плакав лебідь,
Тихо кров'ю сходив, тихо умирав.
Аж колись уранці зашуміли хвилі,
І громи заграли в сурми голосні,
Вирвалося сонце, осліпило очі,
Роздало навколо обрії ясні.
Стрепенулась зграя, закричала біла:
"Тут гниле повітря, тут вода гнила!..
А над нами сонце, небо, простір, воля!" —
І ганебно спати більше не змогла.
Зашуміла зграя піною на хвилях.
Зашуміла вітром… ще раз! І — прощай!..
І летіла легко, наче біла хмара,
І кричала з неба про щасливий край.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Тихо, тихо сходив білий лебідь кров'ю,
То, здавивши рани, крила рознімав…
І в знесиллі бився… Зграє лебедина!
Чи хто-небудь в небі лебедя згадав?
2.IV.1917
На болоті спала зграя лебедина.
Вічна ніч чорніла, і стояв туман…
Спало все навколо, тільки білий лебідь
Тихо-тихо сходив кров'ю своїх ран.
І співав він пісню, пісню лебедину,
Про озера сині, про красу степів,
Про велике сонце, про вітри і хмари,
І далеко нісся лебединий спів.
Кликав він проснутись, розгорнути крила,
Полетіти небом в золоті краї…
Тихо-мирно спала зграя лебедина,
І даремно лебідь звав, будив її.
І коли він вгледів, що брати не чують,
Що навік до себе прикував їх став, —
Закричав від муки, вдарився об камінь,
Зранив собі груди, крила поламав.
Чорна ніч чорніла, не світало вранці,
Ввечері далекий захід не палав…
Тихо зграя спала, тихо плакав лебідь,
Тихо кров'ю сходив, тихо умирав.
Аж колись уранці зашуміли хвилі,
І громи заграли в сурми голосні,
Вирвалося сонце, осліпило очі,
Роздало навколо обрії ясні.
Стрепенулась зграя, закричала біла:
"Тут гниле повітря, тут вода гнила!..
А над нами сонце, небо, простір, воля!" —
І ганебно спати більше не змогла.
Зашуміла зграя піною на хвилях.
Зашуміла вітром… ще раз! І — прощай!..
І летіла легко, наче біла хмара,
І кричала з неба про щасливий край.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Тихо, тихо сходив білий лебідь кров'ю,
То, здавивши рани, крила рознімав…
І в знесиллі бився… Зграє лебедина!
Чи хто-небудь в небі лебедя згадав?
2.IV.1917
Лебедь
В болоте было стадо Свины.
Вечная Черная ночь и стояла туман ...
Пришел все вокруг, только белый лебедь
Тихий - тихо бросился своими ранами.
И он пел песню, ласточка песни,
О озере синего, о красоте степь,
О великом солнце, о ветрах и облаках,
И куда петь Nysya лебедь.
Он ползло, что он проглотить, расширить крылья,
Летать небо в золотых краях ...
Тихий мирно спал линии рождества
А зря лебедя пожелал, он помахал ее.
И когда он видел, что братья не слышат,
Что для себя было предписано их стало -
Крикнул из муки, ударил по камню,
Груди груди, крылья обрамлены.
Черный Моннил Ночь, не светился утром,
Вечером Дальнее Запад не горел ...
Тихий спал, тихо плакал лебедь,
Тихо крови пошли тихо, умерли.
Пока волны потрясены утром,
И гром рисовал в гласных сурьмы,
Солнце разбилось, слепые глаза,
Вручил вокруг горизонтов ясных.
Flocker, кричал белый:
«Вот гнилой воздух, вот водный гниль! ..
И солнце над нами, небо, пространство, будет! "-
И позор спать больше не в состоянии.
Зашуміла зграя піною на хвилях.
Зашуміла вітром… ще раз! І — прощай!..
І летіла легко, наче біла хмара,
І кричала з неба про щасливий край.
Отказ Отказ Отказ Отказ Отказ Отказ Отказ Отказ Отказ Отказ Отказ Отказ Отказ Отказ Отказ Отказ Отказ Отказ Отказ Отказ Отказ Отказ Отказ Отказ Отказ Отказ Отказ Отказ Отказ Отказ Отказ Отказ Отказ
Тихо, тихо сходив білий лебідь кров'ю,
То, здавивши рани, крила рознімав…
І в знесиллі бився… Зграє лебедина!
Чи хто-небудь в небі лебедя згадав?
2.IV.1917
В болоте было стадо Свины.
Вечная Черная ночь и стояла туман ...
Пришел все вокруг, только белый лебедь
Тихий - тихо бросился своими ранами.
И он пел песню, ласточка песни,
О озере синего, о красоте степь,
О великом солнце, о ветрах и облаках,
И куда петь Nysya лебедь.
Он ползло, что он проглотить, расширить крылья,
Летать небо в золотых краях ...
Тихий мирно спал линии рождества
А зря лебедя пожелал, он помахал ее.
И когда он видел, что братья не слышат,
Что для себя было предписано их стало -
Крикнул из муки, ударил по камню,
Груди груди, крылья обрамлены.
Черный Моннил Ночь, не светился утром,
Вечером Дальнее Запад не горел ...
Тихий спал, тихо плакал лебедь,
Тихо крови пошли тихо, умерли.
Пока волны потрясены утром,
И гром рисовал в гласных сурьмы,
Солнце разбилось, слепые глаза,
Вручил вокруг горизонтов ясных.
Flocker, кричал белый:
«Вот гнилой воздух, вот водный гниль! ..
И солнце над нами, небо, пространство, будет! "-
И позор спать больше не в состоянии.
Зашуміла зграя піною на хвилях.
Зашуміла вітром… ще раз! І — прощай!..
І летіла легко, наче біла хмара,
І кричала з неба про щасливий край.
Отказ Отказ Отказ Отказ Отказ Отказ Отказ Отказ Отказ Отказ Отказ Отказ Отказ Отказ Отказ Отказ Отказ Отказ Отказ Отказ Отказ Отказ Отказ Отказ Отказ Отказ Отказ Отказ Отказ Отказ Отказ Отказ Отказ
Тихо, тихо сходив білий лебідь кров'ю,
То, здавивши рани, крила рознімав…
І в знесиллі бився… Зграє лебедина!
Чи хто-небудь в небі лебедя згадав?
2.IV.1917