Куди ведуть мене вітри, зірки і сонце,
Вони малюють від руки одвічний компас.
Як не ховав дорожній пил сліди в минуле,
Колись знайомі два шляхи знов перетнулись.
А літній дощ, за ніч сховає твої сліди
В руці квиток, звіряю дату - вже час іти.
Наші замки на пісках - то минуле, то відбулось,
Наші долі у руках заповітних мрій.
Неважливо хто звернув . . . колись.
Чому тяжіє компас мій туди де ти є?
Чому збираєм знов і знов уламки мрії?
Чому знаходжу погляд твій завжди і всюди?
Я пам"ятаю, не забув і не забуду.
А перший сніг до ранку вкриє твої сліди
І як завжди - ти знов далеко, зникаєш ти.
Наші замки на пісках - то минуле, то відбулось.
Наші долі у руках заповітних мрій.
Не важливо хто звернув.
Наші замки на пісках - то минуле, то відбулось.
Засинаем на руках заповітних мрій
Неважливо хто звернув . . . колись.
Куда ведут меня ветры, звезды и солнце,
Они рисуют от руки извечный компас.
Как не скрывал дорожную пыль следы в прошлое,
Когда знакомые два пути вновь пересеклись.
А летний дождь за ночь скроет твои следы
В руке билет, сверяю дату - пора идти.
Наши замки на песках - это прошлое, то произошло,
Наши судьбы в руках заветных желаний.
Неважно кто обратил. . . прежде.
Почему тяготеет компас мой туда, где ты?
Почему собираем вновь и вновь обломки мечты?
Почему нахожу взгляд твой всегда и везде?
Я памяти "Помню, не забыл и не забуду.
А первый снег к утру укроет твои следы
И как всегда - ты опять далеко, исчезаешь ты.
Наши замки на песках - это прошлое, то произошло.
Наши судьбы в руках заветных желаний.
Не важно кто обратил.
Наши замки на песках - это прошлое, то произошло.
Засыпает на руках заветных желаний
Неважно кто обратил. . . прежде.