Як сідає вечір на порозі хати
Золотистим шовком зорі гаптувати,
Я від зір тих ясних наче у полоні
Заховаю личко в мамині долоні.
В тихій диво-ласці казка розквітає,
Знаю, що дитинство вічним не буває.
І не вічне чудо в золотім озерці,
Лиш любов до мами на весь вік у серці.
Десь на небосхилі тихо зірка сяє,
А мені матуся щастя вишиває.
Ніжність свого серця і любов, тривогу
Стелить злото-шовком місячну дорогу.
Речитатив:
Знаю, де б не був я на стежинах долі,
Будуть гріти душу мамині долоні,
І ласкавий вечір на порозі хати,
Сяде поруч неньки - мене виглядати.
Yak sіdaє Vechіr on poroі Khati
Golden Shock Zori Gaptuvati,
I vіd zіr quiet clear nach u polonі
I am lichko in mamini dolonі.
In the quiet divine-lastsi kazka rozkvіtaє,
I know that it’s not a bucket.
І not a great miracle in the golden lake,
Lish love to Mami for all vіk u sertsі.
Here in the sky quietly zirka sya,
And I’m matus havn a vishivaє.
Nіzhnіst svogo sertsya i love, trivogu
Lay the sloto-shovkom mіsyachnu road.
Recitative:
I know, de bb I'm not on the stitches of dol,
To be a soul mamini dolon,
І laskaviy vechіr on porosi khat
Sada handles Nenko - less viglyadati.