Брате мій,
Хочу розповісти тобі про себе...
Уяви на мить, що ти - це я...
Я розумію, що бути мною незручно.
Це - як дивитись в очі сліпого,
Це - як пити із дзеркала,
Це - як тікати від власної тіні.
Голоси,
Що кличуть тебе,
Голоси,
Що несуть тебе,
Лелеки, що знають
Давній обряд Священного Смутку
І осінь, що шле тобі листя замість листів.
Заповіт волхвів ти щодня читав на своїх долонях,
Слухав сміх лелек, що шукали стріл у висоті небес,
Виливав свій плач за померлими на чужих могилах
І гарячу кров ти перетворив на міцне вино.
Голоси,
Що читають час,
Голоси,
Що біжуть від нас,
Прокинешся мертвим, і станеш прозорий, мов день,
Пройдеш повз них - ніхто не побачить тебе.
В тебе опалені вії і сльози на очах...
-- Не можна дивитись на сонце, не прикриваючись рукою...
My brother
I want to tell you about yourself ...
Imagine that you are me ...
I understand that being inconvenient for me.
This is how to look in the eyes of the blind,
It's like drinking from a mirror,
It's like running away from your own shadow.
Voices
Who call you
Voices
Who carry you
Stork, who knows
Ancient rite of Sacred Sorrow
And the autumn that leaves for you instead of the leaves.
You have read the covenant of the magicians daily on your palms,
He listened to the laughter of storks, who sought arrows in the heights of heaven,
Poured out his cry for the dead at other people's graves
And you turned the hot blood into strong wine.
Voices
Reading time
Voices
Running away from us
You will wake up dead, and you will become transparent as day.
You will pass by them - nobody will see you.
You have healed eyelashes and tears in your eyes ...
- You can not look at the sun, without clutching your hand ...