Не кидай менi свої карти,
Я i так знаю хто ти.
Нам, напевно, бiльше не варто
Збудженi телемости будувати
i головою вниз падати й падати.
Не кидай менi свої карти,
Я i так знаю хто ми.
Нам давно уже було би варто
Стати невидимими
Для холодної, як чужий готель,
i нудної зими.
Приспiв:
Ми так ховалися вiд зими
18 хвилин назад!
Листопад, стали видимими знов.
Ми так ховалися вiд зими
18 хвилин назад!
Листопад, листопад, листопад!
Ти все далi, далi i далi
i сльоза – холодне скло,
i, здається, бiльше немає
Днiв, якi б не замело,
Але кожен з нас у своїх снах
Бачить тiльки тепло!
За вiкном на вулицi свято,
За вiкном радiсть i смiх!
Знову той лиш може почати,
В серцi хто забути змiг
Мов холодний, як чужий готель,
i пронизливий снiг!
Don't throw me your cards,
I know who you are.
We probably shouldn't be worth it anymore
Excited bodies to build
and head down and fall.
Don't throw me your cards,
I know who we are.
We would have long been worth it
Become invisible
For a cold hotel like a stranger,
and a boring winter.
Refrain:
We have been hiding since winter
18 minutes ago!
November, became visible again.
We have been hiding since winter
18 minutes ago!
November, November, November!
You gave everything, gave it away
and tears - cold glass,
and it seems no more
Whatever happens,
But each of us is in our dreams
Only sees heat!
Outside the street,
Joy and laughter beyond the window!
Again, he can only begin,
In the heart of who can forget
It's like a cold hotel,
and piercing snow!