сніг вже не на волоссі, ні,
він по коліна, по плечі,
боком птаство летить незряче,
вимовляю слова недоречні,
замовляю собі канапки й заливаю тобі каву,
так, раніше нам було добре,
і тепер, але вже нецікаво.
вибач, я недостатньо жіночна,
і немає в мені стержня,
що незламним би був мов криця.
твої руки такі обережні.
вибач, також за те, що не знаю
як тебе лікувати, прошу,
вибачай, що занадто довірлива,
надто хороша.
сніг по плечі, за плечі ніжність
обсікає мороз, я падаю.
і лежу на підлозі поруч,
і майже не згадую.
snow is no longer on the hair, no,
he on his knees, on his shoulders,
sideways the birds fly blindly,
pronounce words inappropriate,
I order myself sandwiches and pour you coffee,
yes, we used to be fine,
and now, but no longer interesting.
sorry i'm not feminine enough
and I have no rod,
that would be unbreakable as a cry.
your hands are so careful.
sorry, also for not knowing
how to treat you, please
sorry to be too trusting
too good.
snow on the shoulders, tenderness on the shoulders
cuts the frost, I fall.
and I'm lying on the floor next to you,
and almost do not remember.