І знов відкритий сезон, потрісканих губ.
Що вдихають у себе, нікотинові смоли.
Нестримна осінь осипає наївне листя з дерев,
Бажаючи їм волі.
Пахне жовтим повітрям, туманами,
Поливає бездушно дощами.
Тих людей, що блукають парками,
Що закохані до нестями.
І знов відкритий сезон, заплаканих душ.
Які шукають, алкогольні напитки.
Безжальна осінь віє лише,
Спогадів міцні павутинки.
Наливає гарячий чай і каву,
Нестерпно благає суму.
Для людей що блукають парками,
Що шукають полону згубно.
І знов відкритий сезон, холодних рук.
Що чекають тепла й неволі.
Осінь б'є сіро-бурим громом,
На небі малює похмурі зорі.
Безвинно плаче грозами,
Шукає порятунку.
Вбиває тих людей,
Які так хочуть смутку...
P.S(Богдана)
И снова открытый сезон, треснутые губы.
Которые вдыхают сами по себе, никотиновые смолы.
Необычные осени свиновиют наивные листья с деревьев,
Желаю им будет.
Пахнет желтым воздухом, туманами,
Полив подходит дождями.
Те люди блуждают по паркам,
Любители влюблены.
И снова открытый сезон, души прокляты.
Кто ищет, алкогольные пчелы.
Безжалостная осень Vie,
Воспоминания - сильный паук.
Налить горячий чай и кофе,
Невыносимо начинается сумма.
Для людей бродящих парков,
Которые ищут ловушку локальности.
И снова открытый сезон, холодные руки.
Что ждали жары и плена.
Осенние бьет серо-коричневый громом,
В небе натягивает мрачные звезды.
Бесконечно плачет к грозу,
Ищу спасение.
Убивает этих людей,
Что так хочется печаль ...
П.С (Богдана)