Рiдна мати моя,ты ночей не доспала
Ти водила мене у поля край села
I в дорогу далеку ты мене на зорi проводжала
I рушник вишиваний на щастя дала
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала
Ірушник вишиваний на щастя на долю дала
Я візьму той рушник,розстелю наче долю
В тихім шелесті трав,щебетанні дібров
І на тім рушничкові, оживе все знайоме до болю
І дитинство й розлука твоя і любов.
І на тім рушничкові, оживе все знайоме до болю
І дитинство й розлука й твоя материнська любов
Хай на ньому цвіте росяниста доріжка
І зелені луги,й солов'їні гаї
І твоя незрадлива,материнська ласкава усмішка
І засмучені очі хороші твої
І твоя незрадлива,материнська ласкава усмішка
І засмучені очі хороші блакитні твої
My mother is Ridna, you did not sleep for nights
You took me to the field of the village
I walked away in the distance to me, far away
I towel embroidered for happiness gave
And on the way to the distant you escorted me in the dawn
The violin embroidered fortunately gave a share
I'll take that towel, spread it like a fate
In that there are rustling herbs, chirping grooms
And on that rifle, everyone will come to know the pain
And your childhood and separation is love and love.
And on that rifle, everyone will come to know the pain
And childhood and separation and your maternal love
Let it flourish on a fluffy path
And green meadows, and nocturnal groves
And your unhappy, motherly tender smile
And your good eyes are sorry
And your unhappy, motherly tender smile
And your blue eyes are sorry