Дивися, стелиться дим, і тане в моїх руках, ти уяви хоч на мить, що ти туман в небесах, не злися вітром німим, пустих і шумних містах, посипся срібним піском в моїх холодних руках, в моїх байдужих думках, в моїх безсонних, пустих ночах.
Тануть, тануть, в серці мої, твої, гості рани, ти залишив мене так рано, ти був для мене як світанок, але розтанув. Чуєш, чуєш, час мене зовсім не лікує, серце болить і так сумує, тільки цього ти не відчуєш, бо ти не цінуєш.
Не притупився мій біль, і не зникає цей шок. Я знаю ти вже чужий, чужий для моїх думок. А я ще досі живу, в полоні твого тепла, і клею серце своє, як із розбитого скла. Я все тобі віддала, тепер замерзла зовсім одна.
Тануть, тануть, в серці мої, твої, гості рани, ти залишив мене так рано, ти був для мене як світанок, але розтанув. Чуєш, чуєш, час мене зовсім не лікує, серце болить і так сумує, тільки цього ти не відчуєш, бо ти не цінуєш.
Тануть, тануть, в серці мої, твої, гості рани, ти залишив мене так рано, ти був для мене як світанок, але розтанув. Чуєш, чуєш, час мене зовсім не лікує, серце болить і так сумує, тільки цього ти не відчуєш, бо ти не цінуєш.
Смотри, стелется дым, и тает в моих руках, ты представь хоть на мгновение, что ты туман в небесах, Не злись ветром немым, пустых и шумных городах, посипся серебряным песком в моих холодных руках, в моих равнодушных мыслях, в моих бессонных, пустых ночам.
Тают, тают, в сердце мои, твои, гости раны, ты оставил меня так рано, ты для меня как рассвет, но растаял. Слышишь, слышишь, время меня совсем не лечит, сердце болит и так скучает, только этого ты не почувствуешь, потому что ты не ценишь.
НЕ притупилась боль моя, и не исчезает этот шок. Я знаю ты чужой, чужой для моих мыслей. А я до сих пор живу, в плену твоего тепла, и клея сердце, как с разбитого стекла. Я все тебе отдала, теперь замерзла совсем одна.
Тают, тают, в сердце мои, твои, гости раны, ты оставил меня так рано, ты для меня как рассвет, но растаял. Слышишь, слышишь, время меня совсем не лечит, сердце болит и так скучает, только этого ты не почувствуешь, потому что ты не ценишь.
Тают, тают, в сердце мои, твои, гости раны, ты оставил меня так рано, ты для меня как рассвет, но растаял. Слышишь, слышишь, время меня совсем не лечит, сердце болит и так скучает, только этого ты не почувствуешь, потому что ты не ценишь.