Lyrics Мертвий півень та Юрій Андрухович - Пастух Пустай
Views
110
0 people consider the lyrics to be true
0 people consider the lyrics of the song incorrect
The lyrics of the song are provided for your reference Мертвий півень та Юрій Андрухович - Пастух Пустай, and also a translation of a song with a video or clip.
ПАСТУХ ПУСТАЙ
а за морем першим гамерика з плюшу
а за морем другим гамерика з терну
щоб не так гостро цілили в душу
одягни їй дурня броню панцерну
а на дні гамерик золоті схрони
а ти й на різдво ходиш у дірявій куцій
реп'яхами латаний пастуший бароне
драпаєшся одвіку на стовп екзекуцій
кози повмирали пішли за обрій
пусткою пустою віє від стада
коби впав із неба діамантик добрий
шоб не так люто судила громада
бо за морем першим гамерика з меду
а за морем другим гамерика з воску
виглядаєш із неба бодай комету
і болить світло в темницях мозку
так йому тісно між отих гамерик
бо хоч кам'яний берег але він твій берег
і росте з нього мов покруч хвора черешня
рана твоя прийдешня
луна вчорашня
в'язко мені казко
гнітко мені квітко
мілко мені гілко
гірко мені зірко
марно мені сарно
хлипко мені рибко
хрипко мені скрипко
сухо мені суко
Того чоловіка звали Михайло Пустай (з наголосом на «у», хоч у моєму вірші він з наголосом на «а»). Він був лемко, жив десь у теперішній Східній Словаччині і вважався таким собі сільським недоумком. Нічого кращого і гіднішого за пастухування громада не могла для нього вигадати. Пастуша справа з усіх найпростіша, головне, щоб міг порахувати поголів'я. Ніколи й ні за що ми не дізнались би про існування Пустая, якби видатний етнограф Володимир Гнатюк не записав з його вуст кілька надзвичайно красивих казок. Я відшукав їх у прекрасно виданому томі «Українські народні казки Східної Словаччини». Його у свою чергу я знайшов у бібліотеці наших празьких родичів. Цей казковий том відкривався казкою «Баронський син в Америци», вона багатьма своїми мотивами нагадувала «Подорожі Сіндбада» чи, скажімо, «Одіссею» і в ній було описано повно фантастичних пригод. Це була одна з тих казок, які «сільський недоумок» (а насправді поет і фантазер) Михайло Пустай розповів Гнатюкові.
У Гнатюкових примітках можна прочитати і про пізніше нещастя, яке спіткало Пустая: з якоїсь причини в його стаді почали вмирати кози, в усьому звинуватили, звичайно ж, його, тож він змушений був ще й повертати власникам тих кіз борги, а оскільки ніяких грошей ніколи не посідав, то борги повертав роботою. Так він і жив – назовні видавався дурнем і невдахою, а в душі був казкарем і вигадником.
Усе написане вище можна враховувати, а можна і цілком ігнорувати, слухаючи пісню «Мертвого півня».
Юрій Андрухович
а за морем першим гамерика з плюшу
а за морем другим гамерика з терну
щоб не так гостро цілили в душу
одягни їй дурня броню панцерну
а на дні гамерик золоті схрони
а ти й на різдво ходиш у дірявій куцій
реп'яхами латаний пастуший бароне
драпаєшся одвіку на стовп екзекуцій
кози повмирали пішли за обрій
пусткою пустою віє від стада
коби впав із неба діамантик добрий
шоб не так люто судила громада
бо за морем першим гамерика з меду
а за морем другим гамерика з воску
виглядаєш із неба бодай комету
і болить світло в темницях мозку
так йому тісно між отих гамерик
бо хоч кам'яний берег але він твій берег
і росте з нього мов покруч хвора черешня
рана твоя прийдешня
луна вчорашня
в'язко мені казко
гнітко мені квітко
мілко мені гілко
гірко мені зірко
марно мені сарно
хлипко мені рибко
хрипко мені скрипко
сухо мені суко
Того чоловіка звали Михайло Пустай (з наголосом на «у», хоч у моєму вірші він з наголосом на «а»). Він був лемко, жив десь у теперішній Східній Словаччині і вважався таким собі сільським недоумком. Нічого кращого і гіднішого за пастухування громада не могла для нього вигадати. Пастуша справа з усіх найпростіша, головне, щоб міг порахувати поголів'я. Ніколи й ні за що ми не дізнались би про існування Пустая, якби видатний етнограф Володимир Гнатюк не записав з його вуст кілька надзвичайно красивих казок. Я відшукав їх у прекрасно виданому томі «Українські народні казки Східної Словаччини». Його у свою чергу я знайшов у бібліотеці наших празьких родичів. Цей казковий том відкривався казкою «Баронський син в Америци», вона багатьма своїми мотивами нагадувала «Подорожі Сіндбада» чи, скажімо, «Одіссею» і в ній було описано повно фантастичних пригод. Це була одна з тих казок, які «сільський недоумок» (а насправді поет і фантазер) Михайло Пустай розповів Гнатюкові.
У Гнатюкових примітках можна прочитати і про пізніше нещастя, яке спіткало Пустая: з якоїсь причини в його стаді почали вмирати кози, в усьому звинуватили, звичайно ж, його, тож він змушений був ще й повертати власникам тих кіз борги, а оскільки ніяких грошей ніколи не посідав, то борги повертав роботою. Так він і жив – назовні видавався дурнем і невдахою, а в душі був казкарем і вигадником.
Усе написане вище можна враховувати, а можна і цілком ігнорувати, слухаючи пісню «Мертвого півня».
Юрій Андрухович
PASTUH PUSTA
and by the sea the first america from the plush
and on the other side of the sea is a haze of a thorn
to not so sharply aim in the soul
Dress her a fool armor of a panther
and at the bottom of the Gamerik are golden secrets
and you and on Christmas go to the hole
reptiles hammered by the shepherd's baron
you drag on forever on the pillar of the executions
goats died after the horizon
empty empty bark from the herd
coba fell from the sky a good diamond
Shob was not so blatantly judged by the community
because the sea is the first hamburger of honey
and on the sea the second is amarik from wax
you look like a comet from heaven
and the light in the dungeons of the brain hurts
so it's tight between these americans
because although a stone shore, but it is your shore
and the cherry grows like a sickly sickness from him
your wound is coming
moon yesterday
I'm tricky to you
dejected me a flower
Shall I be filthy
bit me star
it's useless to me
fishy me fish
hoarse me violin
dry I'm dry
This man was called Michael Pustay (with emphasis on "y", though in my poem he emphasized "a"). He was Lemko, lived somewhere in the present Eastern Slovakia, and was considered to be a kind of rural demigod. The community could not invent anything better and more worthy of shepherding. The shepherd is the simplest of all things, most importantly, so that he can count the livestock. Never and for nothing we would have known about the existence of the Empty, if the outstanding ethnographer Volodymyr Hnatyuk did not write from his mouth some very beautiful fairy tales. I found them in a beautifully published volume "Ukrainian Folk Tales of Eastern Slovakia". In turn, I found it in the library of our Prague family. This fabulous volume was opened with a fairy tale "The Baroness's Son in America," which, many of its motives, resembled the "Travel of Sindbad" or, say, the "Odyssey" and it was described in full of fantastic adventures. This was one of those fairy-tales, which "village delusion" (and in fact, the poet and dreamer) Michael Pustay told Gnatyuk.
In Gnatyukov's notes it is possible to read about the misfortune that was gone by the empty one: for some reason, goats die in his flock, and, of course, he was accused in all, of course, he was forced to return the debt to the owners of those goats, and since no money ever did not take it, then the debts returned to work. So he lived - outside appeared to be a fool and a loser, but in his heart was a talisman and a fabricator.
Everything written above can be taken into account, but you can also completely ignore listening to the song "Dead Cock".
Yuri Andrukhovych
and by the sea the first america from the plush
and on the other side of the sea is a haze of a thorn
to not so sharply aim in the soul
Dress her a fool armor of a panther
and at the bottom of the Gamerik are golden secrets
and you and on Christmas go to the hole
reptiles hammered by the shepherd's baron
you drag on forever on the pillar of the executions
goats died after the horizon
empty empty bark from the herd
coba fell from the sky a good diamond
Shob was not so blatantly judged by the community
because the sea is the first hamburger of honey
and on the sea the second is amarik from wax
you look like a comet from heaven
and the light in the dungeons of the brain hurts
so it's tight between these americans
because although a stone shore, but it is your shore
and the cherry grows like a sickly sickness from him
your wound is coming
moon yesterday
I'm tricky to you
dejected me a flower
Shall I be filthy
bit me star
it's useless to me
fishy me fish
hoarse me violin
dry I'm dry
This man was called Michael Pustay (with emphasis on "y", though in my poem he emphasized "a"). He was Lemko, lived somewhere in the present Eastern Slovakia, and was considered to be a kind of rural demigod. The community could not invent anything better and more worthy of shepherding. The shepherd is the simplest of all things, most importantly, so that he can count the livestock. Never and for nothing we would have known about the existence of the Empty, if the outstanding ethnographer Volodymyr Hnatyuk did not write from his mouth some very beautiful fairy tales. I found them in a beautifully published volume "Ukrainian Folk Tales of Eastern Slovakia". In turn, I found it in the library of our Prague family. This fabulous volume was opened with a fairy tale "The Baroness's Son in America," which, many of its motives, resembled the "Travel of Sindbad" or, say, the "Odyssey" and it was described in full of fantastic adventures. This was one of those fairy-tales, which "village delusion" (and in fact, the poet and dreamer) Michael Pustay told Gnatyuk.
In Gnatyukov's notes it is possible to read about the misfortune that was gone by the empty one: for some reason, goats die in his flock, and, of course, he was accused in all, of course, he was forced to return the debt to the owners of those goats, and since no money ever did not take it, then the debts returned to work. So he lived - outside appeared to be a fool and a loser, but in his heart was a talisman and a fabricator.
Everything written above can be taken into account, but you can also completely ignore listening to the song "Dead Cock".
Yuri Andrukhovych