Для чого мові сотні слів,
Якщо людині завжди мало,
Для чого світ зі ста світів
Й з них кожен тягнеться до слави
Для чого генію перо
Він вже ж і так без того геній,
Для чого світло і тепло,
Якщо вони в нас полонені…
П-ів: Чому на світі настільки багато питань,
А відповідей чомусь так бракує,
Чому ніби маєш достатньо знань,
А серце їх чомусь не чує,
Чому коли тане сніжинка в руці
Тебе тягне на щось романтичне і ніжне,
Й коли вже з"являється світло в душі
Воно в зародку гасне усім непотрібне...
Чому буденний примітив
Останню іскру задуває,
Й на перехресті всіх вітрів
Чому душа вогнем палає,
Чому мальовані теплом
На дзеркалах горлають тіні.
Й для чого склом, цілющим склом
Слова карбують чудодійні
П-ів:
For what the language has hundreds of words,
If a person is always small
Why is the world of one hundred worlds
Each of them stretches to glory
Why a genius feather
He is already and so without that genius,
Why light and warm
If they are captured in us ...
P-s: Why are so many questions in the world?
And the answers are somehow so lacking,
Why do you have enough knowledge?
And their hearts for some reason do not hear
Why when a snowflake is in your hand
You are drawn to something romantic and gentle,
And when it is from "there is light in the soul
It does not need all the stuff in the embryo ...
Why is everyday primitive
The last spark blows
And at the crossroads of all the winds
Why does the soul burn with fire?
Why are they painted with heat?
Shadows thrown on the mirrors.
And what for a glass, a healing glass
The words are miraculous
Half: