Він іде по воді, Він тамує вогонь
Не лишає слідів – окрім серця мого...
У тумані тіней одинока лиш тінь
Розбиватиме простір невидимих стін.
По воді, по воді, і по краю небес,
Є надія одна, що тримає тебе,
І тремтить між зірок полохлива свіча,
І за подихом терпне одне: ще не час.
Ти боїшся тепла, ти тамуєш любов,
Ти мовчиш, бо слова забуваються знов,
І боїшся, що Він може знов не прийти,
Тільки думка одна: Він іде по воді...
У секунди, що ти відраховуєш сам,
Тільки небо – і небо вертає назад,
У пронизливій тиші Він губить сліди,
Мого подиху тихше Він іде по воді...
Он идет по воде, он утоляет огонь
Не оставляй следов - кроме сердца моего ...
В тумане теней одинокая лишь тень
Разбивать пространство невидимых стен.
По воде, по воде, и по краю небес,
Есть надежда одна, что держит тебя,
И дрожит между звезд пугливая свеча,
И за дыханием немеет одно: еще не время.
Ты боишься тепла, ты утоляет любовь,
Ты молчишь, потому что слова забываются вновь,
И боишься, что Он может вновь не прийти,
Только мысль одна: Он идет по воде ...
В секунды, что ты отчисляют сам,
Только небо - и небо возвращается назад,
В пронзительной тишине Он теряет следы,
Моего дыхания тише Он идет по воде ...