Така її доля... О Боже мій милий!
За що ж ти караєш її, молоду?
За те, що так щиро вона полюбила
Козацькії очі?... Прости сироту!
Кого ж їй любити? Ні батька, ні неньки,
Одна, як та пташка в далекім краю.
Пошли ж ти їй долю, – вона молоденька,
Бо люде чужії її засміють. | (2)
Чи винна голубка, що голуба любить?
Чи винен той голуб, що сокіл убив?
Сумує, воркує, білим світом нудить,
Літає, шукає, дума - заблудив.
Щаслива голубка хоч тим, що літає,
Полине до Бога, у хмари спита.
Кого ж сиротина, кого запитає |
І хто їй розкаже де милий вита? | (2)
Де милий ночує, чи в темному гаю,
Чи в бистрім Дунаю коня напува?
Чи може другою, другую кохає, |
Її ж, чорнобриву, уже забува. | (2)
Таке її щастя.....така її доля......
Такова ее судьба ... О Боже мой милый!
За что же ты гонишь ее, молодую?
За то, что так искренне она полюбила
Казацкие глаза? ... Прости сироту!
Кого же ей любить? Ни отца, ни матери,
Одна, как и птичка в далеком краю.
Отпусти ты ей судьбу - она молоденькая,
Ибо люди чужие ее засмеют. | (2)
Виновата голубка, что голубя любит?
Виновен ли голубь, сокол убил?
Грустит, воркует, белым светом тошнит,
Летает, ищет, дума - заблудился.
Счастливая голубка хоть тем, что летает,
Полетит к Богу, в облака спитая.
Кого же сирота, кого спросит |
И кто ей расскажет где милый витая? | (2)
Где милый ночует или в темном лесу,
Или в быстром Дуная лошади напува?
Может второй, другую любит, |
Ее же, чернобровую, уже забыла. | (2)
Такое ее счастье ..... такая ее судьба ......