Lyrics ЛЕСЯ УКРАЇНКА - Листи
Views
74
0 people consider the lyrics to be true
0 people consider the lyrics of the song incorrect
The lyrics of the song are provided for your reference ЛЕСЯ УКРАЇНКА - Листи, and also a translation of a song with a video or clip.
Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами, ти, мій бідний, зів’ялий квіте! Легкі, тонкі пахощі, мов спогад про якусь любу, минулу мрію. І ніщо так не вражає тепер мого серця, як сії пахощі, тонко, легко, але невідмінно, невідборонно нагадують вони мені про те, що моє серце віщує і чому я вірити не хочу, не можу. Мій друже, любий мій друже, створений для мене, як можна, щоб я жила сама, тепер, коли я знаю інше життя? О, я знала ще інше життя, повне якогось різкого, пройнятого жалем і тугою щастя, що палило мене, і мучило, і заставляло заламувати руки і битись, битись об землю, в дикому бажанні згинути, зникнути з сього світу, де щастя і горе так божевільно сплелись… А потім і щастя, і горе обірвались так раптом, як дитяче ридання, і я побачила тебе. Я бачила тебе і раніше, але не так прозоро, а тепер я пішла до тебе всею душею, як сплакана дитина іде в обійми того, хто її жалує. Се нічого, що ти не обіймав мене ніколи, се нічого, що між нами не було і спогаду про поцілунки, о, я піду до тебе з найщільніших обіймів, від найсолодших поцілунків! Тільки з тобою я не сама, тільки з тобою я не на чужині. Тільки ти вмієш рятувати мене від самої себе. Все, що мене томить, все, що мене мучить, я знаю, ти здіймеш своєю тонкою тремтячою рукою, – вона тремтить, як струна, – все, що тьмарить мені душу, ти проженеш променем твоїх блискучих очей, – ох, у тривких до життя людей таких очей не буває! Се очі з іншої країни…
Мій друже, мій друже, нащо твої листи так пахнуть, як зів’ялі троянди?
Мій друже, мій друже, чому ж я не можу, коли так, облити рук твоїх, рук твоїх, що, мов струни, тремтять, своїми гарячими слізьми?
Мій друже, мій друже, невже я одинока згину? О візьми мене з собою, і нехай над нами в’януть білі троянди!
Візьми мене з собою.
Ти, може, маєш яку іншу мрію, де мене немає? О дорогий мій! Я створю тобі світ, новий світ нової мрії. Я ж для тебе почала нову мрію життя, я для тебе вмерла і воскресла. Візьми мене з собою. Я так боюся жити! Ціною нових молодощів і то я не хочу життя. Візьми, візьми мене з собою, ми підемо тихо посеред цілого лісу мрій і згубимось обоє помалу, вдалині. А на тім місці, де ми були в житті, нехай троянди в’януть, в’януть і пахнуть, як твої любі листи, мій друже…
Крізь темряву у простір я простягаю руки до тебе: візьми, візьми мене з собою, се буде мій рятунок. О, рятуй мене, любий!
І нехай в’януть білі й рожеві, червоні й блакитні троянди.
7.11.1900
Мій друже, мій друже, нащо твої листи так пахнуть, як зів’ялі троянди?
Мій друже, мій друже, чому ж я не можу, коли так, облити рук твоїх, рук твоїх, що, мов струни, тремтять, своїми гарячими слізьми?
Мій друже, мій друже, невже я одинока згину? О візьми мене з собою, і нехай над нами в’януть білі троянди!
Візьми мене з собою.
Ти, може, маєш яку іншу мрію, де мене немає? О дорогий мій! Я створю тобі світ, новий світ нової мрії. Я ж для тебе почала нову мрію життя, я для тебе вмерла і воскресла. Візьми мене з собою. Я так боюся жити! Ціною нових молодощів і то я не хочу життя. Візьми, візьми мене з собою, ми підемо тихо посеред цілого лісу мрій і згубимось обоє помалу, вдалині. А на тім місці, де ми були в житті, нехай троянди в’януть, в’януть і пахнуть, як твої любі листи, мій друже…
Крізь темряву у простір я простягаю руки до тебе: візьми, візьми мене з собою, се буде мій рятунок. О, рятуй мене, любий!
І нехай в’януть білі й рожеві, червоні й блакитні троянди.
7.11.1900
Your letters are always smelling of faded roses, you, my poor, faded flower! Light, subtle fragrances, like a memory of any past dream. And now nothing so strikes my heart as these fragrances, subtly, easily, but invariably, they unmistakably remind me that my heart proclaims and why I do not want to believe, I cannot. My friend, my dear friend, made for me, how can I live alone now that I know another life? Oh, I knew another life full of the kind of harsh, pierced and longing happiness that burned and tormented me and made me wring my hands and fight, fight the earth, in a wild desire to perish, disappear from this world where happiness and sorrow so madly interwoven ... And then happiness and grief came to an end as suddenly as baby sobbing, and I saw you. I have seen you before, but not so transparently, and now I have gone to you with all my heart, as a crying baby goes into the arms of the one who pities her. This is nothing that you never hugged me, nothing that we did not have and the memory of kisses, oh, I will go to you with the tightest hugs, the sweetest kisses! I'm not alone with you, I'm not alone with you. Only you can save me from myself. All that bothers me, all that bothers me, I know, you will lift your fine trembling hand - it trembles like a string - all that bothers my soul, you will drive the beam of your shining eyes - oh, in the lasting to life of people with such eyes does not happen! These are eyes from another country ...
My friend, my friend, why do your letters smell like faded roses?
My friend, my friend, why can't I, if so, pour your hands, your hands, which, like strings, tremble with their hot tears?
My friend, my friend, am I solitary to die? Oh take me with you and let white roses hang over us!
Take me with you.
Do you have another dream where I am gone? Oh my dear! I will create you a world, a new world of a new dream. I have started a new dream of life for you, I have died and resurrected for you. Take me with you. I'm so scared to live! The price of new youth and I do not want life. Take, take me with you, we will walk quietly in the middle of a forest of dreams and we will lose both little by little, away. And in the place where we were in life, let the roses fade, fade and smell like your favorite letters, my friend ...
Through the darkness into space I reach out to you: take, take me with you, this will be my salvation. Oh, save me, dear!
And let white and pink, red and blue roses fade.
11/7/1900
My friend, my friend, why do your letters smell like faded roses?
My friend, my friend, why can't I, if so, pour your hands, your hands, which, like strings, tremble with their hot tears?
My friend, my friend, am I solitary to die? Oh take me with you and let white roses hang over us!
Take me with you.
Do you have another dream where I am gone? Oh my dear! I will create you a world, a new world of a new dream. I have started a new dream of life for you, I have died and resurrected for you. Take me with you. I'm so scared to live! The price of new youth and I do not want life. Take, take me with you, we will walk quietly in the middle of a forest of dreams and we will lose both little by little, away. And in the place where we were in life, let the roses fade, fade and smell like your favorite letters, my friend ...
Through the darkness into space I reach out to you: take, take me with you, this will be my salvation. Oh, save me, dear!
And let white and pink, red and blue roses fade.
11/7/1900