Знову осінь зустрічає зиму
І нехай в душі моїй печаль
Я на зустріч їй казково лину
А осінь відлітає вдаль
Відносить ії собою роки наші
Батькам тільки лишає сивину
Ми не помітно робимося старші
Хоч пізнаєм життя істину.
П-в
Лебеді у вирій знов летять
І з ними мої літа відлітають
Мої батьки під хатою сидять
І з сумом своїх діток виглядають
Зима їм сивину сипле на скроні
Старіють дуже швидко на очах
І ненароком капне на долоні
Із маминих очей сльоза.
Ми дуже-дуже часто забуваєм
Подякувати їм за все
Але настане час і ми згадаєм
Та може бути пізно вже
А скільки вони нам всього зробили
А скільки є недоспаних ночей
Що завинили ми не розуміли
А в них котились сльози з очей
П-в
Осень снова встречается зимой
И пусть в моей душе грусти
Я должен встретить ее сказочную линию
И осенние мухи
Возьмите свои годы наших лет
Родители оставляют только седые волосы
Мы не замечены старше
Хотя мы знаем жизнь истины.
Штырь
Лебеды в свирепе снова полетят
И с ними лето улететь
Мои родители в доме сидят
И с грустью их детей смотрит
Зима они седые волосы льются на храм
Очень быстро стареет в глазах
И непреднамеренно капай на ладони
Из глаз матери слеза.
Мы очень, очень часто забыты
Спасибо за все
Но придет время, и мы помним
И уже может опаздывать
И сколько они заставили нас всех
И сколько ночей ночей
Это обвинило, мы не поняли
И они скатывали слезы
Штырь