Все гаразд, послухай, все насправді гаразд.
По зимі міста – ніби бідні двори працьовитих ґазд,
де коліна голі і зелень, а решта все не як слід,
але груша цвіте, а за нею сливка і глід,
і на тому триває рід.
Все триває – встають тумани, ідуть дощі і стоять доми.
Ну хіба що ті, хто не перебрів цієї зими,
зачіпаються пір’ям крил за електричні дроти,
і в останніх посмішках кривлять тоскно німі роти –
ніби кажуть, забудь, пусти.
Все тримає – тремтять міські золоті світла уночі,
і люди одне одному залишають свої ключі,
і разом пригадують або це, або те, і сміються через пусте.
І різні музики випливають на вулиці із осель.
І навіть якщо душа твоя – найпустельніша із пустель,
то і з неї щось проросте.
All garazd, hear it, all really garazd.
In winter - nіbi bіdnі dvory pratsyovitich Kazd,
de colіnі goals and greens, but the pishta is not the same,
Ale pear flower, and after it cream and glide,
And on that triva rid.
All trivasє - stand up fogs, go board and stand domi.
Well, hiba scho ti, who didn’t sort out zimi zimi,
conceive pir’am krill for electric darts,
і in the remaining posmіshki grimacing longingly nimi roti -
seem to forget, let go.
All trimaє - to tremyschi mіskі goldі svіtla night,
and people alone have their own keys
I guess right away, but those, and I smyyutsya through the empty.
I іzіnі music іvplyayut on the streets іz donkey.
І navіt yakshcho thy soul - naypustelіsha іz empty,
that’s the seedling.