На поличці біля пічки,
Між тарілок і мисок,
Тихо-тихо в своїй ничці
Хліб жує Домовичок.
Ніччю лазить баняками
Доки спить на лаві Дід.
Розмовляє з павуками
Про нелюдський людський світ.
Любить Неньку україну,
Лає клятих москалів,
Береже старі світлини
Сивих добрих цісарів.
Кожен ранок чистить гвера
Бо багато ворогів,
Бо із Дідом у Сибіру
Тридцять років він сидів,
Бо ростуть під ганком мальви,
Бо лелеки у гнізді,
Бо родились і вмирали
Тут всі прадомовички.
Вже тремтять у нього руки
Може не діжде й весни
Але Дідовим онукам
Шепче добрі давні сни.
On the shelf near the stove,
Between plates and bowls,
Quietly in his crouch
House chews bread.
At night he climbs baths
While sleeping on the bench Grandpa.
Talks to spiders
About the inhuman human world.
Loves Nenka Ukraine,
Curses the damned Muscovites,
Preserves old photos
Gray good emperors.
Clean the gwer every morning
Because there are many enemies,
Because with Grandpa in Siberia
He sat for thirty years,
Because mallows grow under the porch,
Because storks are in the nest,
Because they were born and died
Here are all the progenitors.
His hands are already shaking
It may not rain in the spring
But to Grandfather's grandchildren
Whispers good old dreams.