Стрибки крізь все з масштабу у масштаб,
Де тіні сліз таврують кожну душу.
І від стрибку і до стрибку ти - раб,
Що лиш волочить по курганах тушу.
Мов в чині сонця я роблю свій крок,
Підошвами вітаю землетруси.
Над прірвами розгублених казок
Несу себе надалі від спокуси.
І гнуться верби до обох колін.
Між снів постав предвічний обрій,
Де сонце вгрузло, мов тяжкий рубін,
Де все чекає вічних алегорій.
2016
Прыгая через все от масштаба до масштаба,
Где слезы тени маркируются каждой душой.
И от прыжка и до прыжка, ты раб,
Что нарисовано на курганах туши.
Как в порядке солнца, я делаю свой шаг,
Я поздравляю землетрясения.
Над пропастью запутанных сказок
Я удерживаю себя от искушения.
И ивы согнуты на обоих коленях.
Между мечтами выставьте выдающийся горизонт,
Где солнце было вставлено как тяжелый рубин,
Где все ждет вечных аллегорий.
2016