такі жінки, як вона, ніколи не будуть осторонь.
їм співатимуть серенади,
за них гинутимуть красені на дуелях.
вона заворожує одним легким порухом –
тим, як розплітає коси й пускає по плечах падати.
вона так солодко та терпко говорить,
ніби з уст трояндові пелюстки на шовк падають,
а Земля на мить зупиняє свій оберт,
аби її голос послухати –
вона ж бо так п’янко ним заколисує.
вона ж розсипає слова перлинами
і не шукаючи у світу прИхистку,
сама прихищає півсвіту за спиною.
на її кришталеві плечі
лягла важка-преважка ноша
щогодини, щодня, щовечора
захищати майбутнє від пошесті
чи то моди на легкодоступність,
one night love та іншої нечисті.
бо такі, як вона, назавжди приречені,
буди символом вроди, мудрості, честі.
© Соломія Бойко
такие женщины, как она, никогда не будут в стороне.
им петь серенады,
за них гибнуть красавцы на дуэлях.
она завораживает одним легким движением -
тем, как расплетает косы и пускает по плечам падать.
она так сладко и терпко говорит,
будто из уст розовые лепестки на шелк падают,
а Земля на мгновение останавливает свой оборот,
чтобы ее голос послушать -
она ведь так упоительно ним укачивает.
она же рассыпает слова жемчужинами
и не ища в миру убежища,
сама приютить полмира за спиной.
на ее хрустальные плечи
легла тяжелая-преважка ноша
ежечасно, ежедневно, каждый вечер
защищать будущее от эпидемии
то моды на легкодоступность,
one night love и прочей нечисти.
потому что такие, как она, навсегда обречены,
буди символом красоты, мудрости, чести.
© Соломия Бойко