Lyrics Анна Украинская - стихотворение, автор Карина Квитка
Views
27
0 people consider the lyrics to be true
0 people consider the lyrics of the song incorrect
The lyrics of the song are provided for your reference Анна Украинская - стихотворение, автор Карина Квитка, and also a translation of a song with a video or clip.
увесь час так було:
я кричав і ніхто не чув.
відчай з болем мені виривали очі.
я кричав так жагливо,
про що - забув
і виходив з кімнати лише із приходом ночі.
я боявся людей,
а може, вони мене.
дряпав стіни власної псих-палати.
ви казали, що буде краще, що все мине,
а я вірив, поки не потрапив за ґрати.
ці залізні стовпи я звів сам,
це я їх сторив!
вони стали для мене друзями по печалі.
і ніхто краще них мене в світі не зрозумів,
бо кричав їм про все,
а вони мовчали.
я кричав і ніхто не чув.
відчай з болем мені виривали очі.
я кричав так жагливо,
про що - забув
і виходив з кімнати лише із приходом ночі.
я боявся людей,
а може, вони мене.
дряпав стіни власної псих-палати.
ви казали, що буде краще, що все мине,
а я вірив, поки не потрапив за ґрати.
ці залізні стовпи я звів сам,
це я їх сторив!
вони стали для мене друзями по печалі.
і ніхто краще них мене в світі не зрозумів,
бо кричав їм про все,
а вони мовчали.
all the time it was like this:
I shouted and no one heard.
despair with pain, my eyes were torn.
I shouted so pitifully,
about - forgot
and left the room only at nightfall.
I was scared of people
or maybe they are me.
scratched the walls of his own psych ward.
you said it would be better if everything went away,
and I believed until I got behind the bars.
I built these iron pillars myself,
I did them!
they became friends with me for sadness.
and nobody better understood me in the world,
because he shouted to them about everything,
and they were silent.
I shouted and no one heard.
despair with pain, my eyes were torn.
I shouted so pitifully,
about - forgot
and left the room only at nightfall.
I was scared of people
or maybe they are me.
scratched the walls of his own psych ward.
you said it would be better if everything went away,
and I believed until I got behind the bars.
I built these iron pillars myself,
I did them!
they became friends with me for sadness.
and nobody better understood me in the world,
because he shouted to them about everything,
and they were silent.