Текст песни Степан Щербак - Я бачив як вітер берізку зломив...
Просмотров
123
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
Для вашего ознакомления предоставлен текст песни Степан Щербак - Я бачив як вітер берізку зломив..., а еще перевод песни с видео или клипом. Также вы можете прослушать песню онлайн
Я бачив, як вітер берізку зломив,
Коріння порушив, гілля потрощив.
А листя не в'яло і свіже було,
Аж поки за гору вже сонце зайшло.
Я бачив, як серну застрелив стрілець,
Звалилася бідна, прийшов їй кінець.
Боротись зі смертю було їй не вміч,
Одначе боролась, поки зайшла ніч.
Я бачив - метелик поранений млів,
Крильце перебите на сонечку грів.
Пожити ще трошки на думці було
І, може, пожив би - та сонце зайшло.
На світі у кожного сонце своє...
Любенько живеться, як сонечко є,
А згасне це сонце - і жити шкода,
На світі без сонця усе пропада.
Зо мною росталась дружина моя,
Зостався на світі без сонечка я;
Одначе на себе я смерть не зову,
А з серцем розбитим живу та й живу.
Коріння порушив, гілля потрощив.
А листя не в'яло і свіже було,
Аж поки за гору вже сонце зайшло.
Я бачив, як серну застрелив стрілець,
Звалилася бідна, прийшов їй кінець.
Боротись зі смертю було їй не вміч,
Одначе боролась, поки зайшла ніч.
Я бачив - метелик поранений млів,
Крильце перебите на сонечку грів.
Пожити ще трошки на думці було
І, може, пожив би - та сонце зайшло.
На світі у кожного сонце своє...
Любенько живеться, як сонечко є,
А згасне це сонце - і жити шкода,
На світі без сонця усе пропада.
Зо мною росталась дружина моя,
Зостався на світі без сонечка я;
Одначе на себе я смерть не зову,
А з серцем розбитим живу та й живу.
Я видел, как ветер березку сломил,
Корни нарушил, ветви разбил.
А листья не вяло и свежий было,
Пока за гору уже солнце зашло.
Я видел, как серну застрелил стрелок,
Рухнула бедная, пришел ей конец.
Бороться со смертью было ей не вмич,
Однако боролась, пока зашла ночь.
Я видел - бабочка ранен балдел,
Крылышко перебито на солнышке грел.
Пожить еще немножко на уме было
И, может, пожил бы - и солнце зашло.
На свете у каждого солнце свое ...
Мирно живется, как солнышко есть,
А погаснет это солнце - и жить жаль,
На свете без солнца все пропадает.
Со мной росталась жена моя,
Остался на свете без солнышка я;
Однако на себя я смерть не зову,
А с сердцем разбитым живу и живу.
Корни нарушил, ветви разбил.
А листья не вяло и свежий было,
Пока за гору уже солнце зашло.
Я видел, как серну застрелил стрелок,
Рухнула бедная, пришел ей конец.
Бороться со смертью было ей не вмич,
Однако боролась, пока зашла ночь.
Я видел - бабочка ранен балдел,
Крылышко перебито на солнышке грел.
Пожить еще немножко на уме было
И, может, пожил бы - и солнце зашло.
На свете у каждого солнце свое ...
Мирно живется, как солнышко есть,
А погаснет это солнце - и жить жаль,
На свете без солнца все пропадает.
Со мной росталась жена моя,
Остался на свете без солнышка я;
Однако на себя я смерть не зову,
А с сердцем разбитым живу и живу.