Текст песни Сосабовська Ілона - Герої не вмирають
Просмотров
50
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
Для вашего ознакомления предоставлен текст песни Сосабовська Ілона - Герої не вмирають, а еще перевод песни с видео или клипом. Также вы можете прослушать песню онлайн
Прийшла мати додому,вирішила відпочити.
Зняла хустину,сіла в затишку одна,єдина.
Син її зібрався воювати,країну рідну захищати.
На столику виднілось його фото,
Взяла той спогад в руки,та й подумала:
"А нащо,хіба варто?За що ж ти борешся там сину,за що ж ті муки?За тих людей,котрі хотіли того життя багатого та поля квітчатого?А самі то зараз незнати де діваються,та й за спиною твоєю ховаються.
Залишив тут мене одну,я ж вже без тебе блідну синку,не смій померти у кривавому двобої,поєдинку!".
Та й витерла тремтячими руками таку малесеньку сльозинку.
Була у жінки ще надія,
Повернеться її синочок,живий,не в домовині.
Молилася,щоб скоро сталася така подія,
Побачити хотілось їй ті очі,кохані,та одні єдині.
Згорнулася матуся,відчувати холод стала,
Прийшла вже темна ніченька,
Солодких снів,старенькій,побажала.
Нестримно промайнула та,уже світало.
Ненька встала,і тут як в нагороду,
Сказали що Герої повертаються зі сходу.
Зраділа та,накинула хустину,
І зі сльозами кинулась шукать свою дитину.
Вийшла на подвір'я,була лиха погода,
Почала серцем відчувати,що йде якась негода.
Зникла,раптом її посмішка,сльоза скотилась,
Велика кількість люду недалеко появилась.
Побачила дитя своє у домовині,
І руки ті,її,одні,єдині.
Не чула вже нічого ненька,
Схилила лиш ту голову,бідненька.
Здійняла руки вгору,до неба,до Бога:
"За що ж ти Господи о так зі мною?Забрав у мене те,що берегла.Тепер хай попіклується про сина матінка земля.Забрав ти щастя,зіроньку єдину,яка тепер тут спить у домовині."
Та чути голос десь позаду:
"Чому ж ви плачете,матусю?Я тут,живий,я повернувся,як обіцяв,до вас,рідненька!"
Та мати вже його не чує,
Бо то лиш тінь його мандрує.
Тінь того Героя,який боровся за хорошу долю,за неньку Україну,за народ.
Присів він тихо біля неньки,
Торкнувся до руки її,легенько.
Шепоче мама,ніби відчуває
"Ти біля мене сину,тут, я знаю,адже Герої,любий мій,Герої не вмирають"...
Зняла хустину,сіла в затишку одна,єдина.
Син її зібрався воювати,країну рідну захищати.
На столику виднілось його фото,
Взяла той спогад в руки,та й подумала:
"А нащо,хіба варто?За що ж ти борешся там сину,за що ж ті муки?За тих людей,котрі хотіли того життя багатого та поля квітчатого?А самі то зараз незнати де діваються,та й за спиною твоєю ховаються.
Залишив тут мене одну,я ж вже без тебе блідну синку,не смій померти у кривавому двобої,поєдинку!".
Та й витерла тремтячими руками таку малесеньку сльозинку.
Була у жінки ще надія,
Повернеться її синочок,живий,не в домовині.
Молилася,щоб скоро сталася така подія,
Побачити хотілось їй ті очі,кохані,та одні єдині.
Згорнулася матуся,відчувати холод стала,
Прийшла вже темна ніченька,
Солодких снів,старенькій,побажала.
Нестримно промайнула та,уже світало.
Ненька встала,і тут як в нагороду,
Сказали що Герої повертаються зі сходу.
Зраділа та,накинула хустину,
І зі сльозами кинулась шукать свою дитину.
Вийшла на подвір'я,була лиха погода,
Почала серцем відчувати,що йде якась негода.
Зникла,раптом її посмішка,сльоза скотилась,
Велика кількість люду недалеко появилась.
Побачила дитя своє у домовині,
І руки ті,її,одні,єдині.
Не чула вже нічого ненька,
Схилила лиш ту голову,бідненька.
Здійняла руки вгору,до неба,до Бога:
"За що ж ти Господи о так зі мною?Забрав у мене те,що берегла.Тепер хай попіклується про сина матінка земля.Забрав ти щастя,зіроньку єдину,яка тепер тут спить у домовині."
Та чути голос десь позаду:
"Чому ж ви плачете,матусю?Я тут,живий,я повернувся,як обіцяв,до вас,рідненька!"
Та мати вже його не чує,
Бо то лиш тінь його мандрує.
Тінь того Героя,який боровся за хорошу долю,за неньку Україну,за народ.
Присів він тихо біля неньки,
Торкнувся до руки її,легенько.
Шепоче мама,ніби відчуває
"Ти біля мене сину,тут, я знаю,адже Герої,любий мій,Герої не вмирають"...
My mother came home and decided to rest.
She took off her handkerchief, sat down in the comfort of one, the only one.
Her son was going to fight, to defend his native country.
His photo could be seen on the table,
She took that memory in her hands and thought:
"Why, is it worth it? What are you fighting for there, son, what are those torments for? For those people who wanted that rich life and a flowery field? And now they don't know where they are going, and they are hiding behind your back.
He left me here alone, I'm a pale son without you, don't you dare die in a bloody duel, a duel! "
And she wiped such a tiny tear with trembling hands.
The woman still had hope,
Her son will return, alive, not in the homeland.
I prayed that such an event would happen soon,
She wanted to see those eyes, beloved, and the only ones.
My mother curled up, began to feel the cold,
The dark night has come,
I wished sweet dreams, old woman.
She flashed uncontrollably, it was already dawn.
Nenka got up, and here as a reward,
It was said that the Heroes were returning from the east.
She rejoiced and threw on a handkerchief,
And with tears she rushed to look for her child.
Went out into the yard, there was bad weather,
She began to feel in her heart that some kind of bad weather was coming.
Gone, suddenly her smile, a tear rolled down,
A large number of people appeared nearby.
She saw her child in the homeland,
And those hands, hers, alone, one.
I haven't heard anything, baby,
She bowed only that head, poor thing.
She raised her hands up to heaven, to God:
"Why are you, Lord, so with me? You took away from me what you took care of. Now let the mother earth take care of her son. You took away happiness, the only star that now sleeps here in the homeland."
And hear a voice somewhere behind:
"Why are you crying, mother? I'm here, alive, I'm back, as promised, to you, my dear!"
But his mother can't hear him anymore,
Because only his shadow travels.
The shadow of the Hero who fought for good fortune, for mother Ukraine, for the people.
He sat down quietly next to his mother,
He touched her hand lightly.
Mom whispers, as if feeling
"You are near my son, here, I know, because Heroes, my dear, Heroes do not die" ...
She took off her handkerchief, sat down in the comfort of one, the only one.
Her son was going to fight, to defend his native country.
His photo could be seen on the table,
She took that memory in her hands and thought:
"Why, is it worth it? What are you fighting for there, son, what are those torments for? For those people who wanted that rich life and a flowery field? And now they don't know where they are going, and they are hiding behind your back.
He left me here alone, I'm a pale son without you, don't you dare die in a bloody duel, a duel! "
And she wiped such a tiny tear with trembling hands.
The woman still had hope,
Her son will return, alive, not in the homeland.
I prayed that such an event would happen soon,
She wanted to see those eyes, beloved, and the only ones.
My mother curled up, began to feel the cold,
The dark night has come,
I wished sweet dreams, old woman.
She flashed uncontrollably, it was already dawn.
Nenka got up, and here as a reward,
It was said that the Heroes were returning from the east.
She rejoiced and threw on a handkerchief,
And with tears she rushed to look for her child.
Went out into the yard, there was bad weather,
She began to feel in her heart that some kind of bad weather was coming.
Gone, suddenly her smile, a tear rolled down,
A large number of people appeared nearby.
She saw her child in the homeland,
And those hands, hers, alone, one.
I haven't heard anything, baby,
She bowed only that head, poor thing.
She raised her hands up to heaven, to God:
"Why are you, Lord, so with me? You took away from me what you took care of. Now let the mother earth take care of her son. You took away happiness, the only star that now sleeps here in the homeland."
And hear a voice somewhere behind:
"Why are you crying, mother? I'm here, alive, I'm back, as promised, to you, my dear!"
But his mother can't hear him anymore,
Because only his shadow travels.
The shadow of the Hero who fought for good fortune, for mother Ukraine, for the people.
He sat down quietly next to his mother,
He touched her hand lightly.
Mom whispers, as if feeling
"You are near my son, here, I know, because Heroes, my dear, Heroes do not die" ...